Білоконь Олександр Вікторович
| Білоконь Олександр Вікторович | ||
|---|---|---|
 Солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 6 жовтня 1974 Комсомольськ | |
| Смерть | 24 лютого 2015 (40 років) (помер від поранень) | |
| Громадянство |  Україна | |
| Військова служба | ||
| Приналежність | Україна | |
| Вид ЗС |  Збройні сили | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
.svg){kind=small}
Олекса́ндр Ві́кторович Білоко́нь (6 жовтня 1974 — 24 лютого 2015) — солдат Збройних сил України.
Займався спортом, строкову службу відслужив у морській піхоті. Проживав в Комсомольську, працював у СПУ ВАТ «Полтавський ГЗК».
Мобілізований, зв'язківець 30-ї окремої механізованої бригади.
Разом з військовою частиною вийшов з Дебальцевого, де зазнав контузії.
Помер у шпиталі через інфаркт.
Похований на міському цвинтарі Горішніх Плавнів 28 лютого 2015-го з військовими почестями.
Без Олександра лишилися син та донька-першокласниця.
- Указом Президента України № 553/2015 від 22 вересня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1]
- ↑ Указ Президента України від 22 вересня року № 553/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- Білоконь Олександр Вікторович [Архівовано 20 червня 2017 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |