Перейти до вмісту

Білоус Анатолій Анатолійович

Додати посилання
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Білоус Анатолій Анатолійович
 Солдат
Загальна інформація
Народження21 березня 1979(1979-03-21)
Кременчук
Смерть26 січня 2015(2015-01-26) (35 років)
Трьохізбенка
ПохованняКременчук Редагувати інформацію у Вікіданих
Військова служба
Роки служби2014-2015
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Рід військ Механізовані війська
Формування
 92 ОМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Білоус.

Анато́лій Анато́лійович Білоу́с (21 березня 1979(19790321), Кременчук, Полтавська область — 26 січня 2015, Трьохізбенка, Луганська область) — сержант Збройних сил України, кулеметник 92-ї окремої механізованої бригади, учасник російсько-української війни.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Закінчив Кременчуцьку ЗОШ № 30, працював водієм на КрАЗі. Строкову службу проходив у 93-й бригаді аеромобільних військ України.

Після демобілізації 10 років працював оператором на Кременчуцькій тютюновій фабриці.

Анатолій був не байдужим до подій в Україні. Прикладом для нього став молодший брат Володимир, який в липні 2014 року повернувся додому після чергової ротації. Тому в зону АТО Анатолій пішов добровольцем.

4 серпня 2014 року Анатолій в складі 92 бригади був направлений до селища Башкирівка Харківської області. У вересні відправився у зону бойових дій кулеметником 92-та окрема механізована бригада.

26 січня 2015-го загинув поблизу села Трьохізбенка під артилерійським обстрілом терористів[1].

Похований 31 січня 2015-го на алеї Героїв АТО в місті Кременчук, Свіштовське кладовище.

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[2].
  • Рішенням Полтавської обласної ради від 21 жовтня 2015 року нагороджений відзнакою «За вірність народу України» І ступеня (посмертно).

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]
  • 25 липня 2015 року в місті Кременчук на фасаді будинку (вулиця Воїнів-Інтернаціоналістів, 4а), де мешкав Анатолій Білоус, йому відкрито меморіальну дошку[3][4][5].
  • Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 26 січня[6][7].
  • 20 жовтня 2017 року біля входу до Кременчуцького ліцею інформаційних технологій № 30 Н.М.Шевченко відкрито меморіальну дошку Анатолію Білоусу[8].

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Білоус Анатолій Анатолійович - Книга пам'яті загиблих. memorybook.org.ua. Процитовано 23 травня 2023.
  2. ↑ Указ Президента України від 23 травня 2015 року № 282/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  3. ↑ Загиблому кременчужанину Анатолію Білоусу відкрили меморіальну дошку. telegraf.in.ua. Архів оригіналу за 26 липня 2015.
  4. ↑ Рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 03.07.2015 № 414 «Про увічнення пам’яті Анатолія Білоуса в м. Кременчуці»
  5. ↑ Білоус Анатолій Анатолійович солдат - Книга пам′яті загиблих за Україну - Український меморіал. ukraine-memorial.org. Процитовано 23 травня 2023.
  6. ↑ В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 26 січня 2022. Процитовано 26 січня 2022.
  7. ↑  Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 26 січня на YouTube
  8. ↑ Рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 14.08.2017 № 778 «Про увічнення пам’яті бійців АТО в м. Кременчуці»


Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Білоус_Анатолій_Анатолійович&oldid=39656402