Біляченко

Біляч́енко — українське прізвище.

Походження прізвища

Антропонімійна традиція визнає колір як одну з важливих ознак людини. Колір волосся, шкіри чи одягу мимоволі впадає в очі, запам’ятовується і створює смислову основу прізвиська людини.

Якщо, наприклад, людина виділялась з-посеред інших тим, що мала білі вуса, то, безумовно, це могло стати приводом для надання їй прізвиська. Про це говорять сучасні прізвища Білоус, Білоусенко.

Найбільша кількість прізвищ в Україні пов’язана з білим кольором (біля 30% від загальної кількості прізвищ з «кольоровою» семантикою): Бєлий, Бєлоглаз, Бєлоглазов, Білий, Біленко, Біленький, Білик, Білобород, Білобров, Біловолос, Білозуб, Білозубенко, Білоног, Білоножко, Білоноженко, Білявенький, Білявко, Білястий.

Ці прізвища вказують на білий колір волосся чи шкіри. Але деякі прізвища цієї лексико-семантичної групи можуть бути витлумачені по-іншому. Так, прізвища Біляк, Біляков, Біляченко пов’язуються і з лексемою біляк, що позначає вдягнену в біле людину [Грінченко Б. Д. Словарь української мови 1907-1909, І, с. 68], а також з назвою зайця-біляка (зимового зайця).

У прізвищі Білик могла відобразитись лексема білик – «різець для очистки шкіри» [Грінченко Б. Д. Словарь української мови 1907-1909, І, с. 65]. Антропоніми Білозір, Білозіренко, можливо, фіксують лексему білозір, що позначає красиву, милу людину [Грінченко Б. Д. Словарь української мови 1907-1909, І, с. 66] або яснооку людину [Словник української мови. В 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970–1980, І, с. 183].

Див. також

• Екатерина Биляченко стала самой красивой студенткой житомирского «политеха» [Архівовано 14 травня 2019 у Wayback Machine.]

Джерела

• Грінченко Б. Д. Словарь української мови, т. 1–4. — Київ, 1958—1959 (перевиданий).
• Словник української мови. В 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970–1980.