Біплан Коді для Кубку Мішлен
| Cody II | |
|---|---|
 Фотографія у польоті, 1910 рік. | |
| Тип | Експериментальний літак |
| Головний конструктор | Семюел Франклін Коді |
| Перший політ | квітень 1910 |
Біплан Коді для Кубку Мішлен (англ. Cody Michelin Cup Biplane) був експериментальним літаком, розробленим і побудованим у Великій Британії в 1910 році Семюелом Франкліном Коді, видатним шоуменом і піонером авіації. На той момент Коді вже був відомий як конструктор повітряних зміїв для підйому людей і першого літака британської армії в 1908 році, на якому здійснив перший керований політ літака у Сполученому Королівстві[1].
У 1910 році було запропоновано кілька авіаційних змагань, переможець яких отримував не лише славу, але й велику суму грошей. Серед цих змагань були приз барона де Фореста[en] в розмірі 4000 фунтів стерлінгів за найдовший політ з Британії до пункту призначення в континентальній Європі, Кубок Мішлен та приз за витривалість у розмірі 500 фунтів стерлінгів за найтриваліший політ по замкнутому колу, а також приз 10 000 фунтів стерлінгів, запропоновані газетою Daily Mail за політ Лондон-Манчестер[2].
Після свого успіху з аеропланом для армії Коді почав роботу над новим трьохбалковим біпланом подібної конструкції.
Великий руль висоти, розділений на дві секції в центрі, переміщувався перед крилом на трьох балках, по одній на кожному кінці і з третьою в центрі. Руль висоти керувався парою бамбукових штовхачів, які вели до керуючих важелів, установлених у центрі кожної половини руля.
Прямокутне кермо трималося на двох балках, нижня з яких була прикріплена до вершини перевернутих V-подібних стійок під опорами двигуна, що також підтримували довгий полоз, який виступав назад з-під передньої кромки нижнього крила.
Бічне управління здійснювалося елеронами, встановленими на крайніх міжплощинних стійках кожного крила.
Літак мав шасі з носовою опорою[en], доповнене довгим полозом, що виступав позаду задньої кромки крила, і невеликими колесами, встановленими на кінцях крил.
Спочатку літак приводився в дію двигуном із водяним охолодженням «Green» потужністю 60 к.с. (45 кВт), встановленим на нижньому крилі, пізніше Коді замінив його на двигун ENV Type F аналогічної потужності. За допомогою ланцюгової передачі двигун приводив в дію дволопатевого пропелера, розташованого позаду[en] посередині між крилами[1].
Журнал сусіднього Олдерштоського полку описує біплан таким, яким він був під час випробувань і аварії. У ньому говорилося, що новий літак мав декілька вдосконалень порівняно з попереднім літаком 1909 року: він був меншим і легшим за попередній, з двома незалежними 4-циліндровими двигунами «Green», встановленими позаду сидіння пілота. Згадується «величезний дерев'яний пропелер», розташований позаду двигунів, і єдина рульова стійка, до якої були прикріплені всі інші важелі управління. Літак описується як чудово оздоблений полірованою деревиною та нікельованим покриттям[3].
Літак літав з червня 1910 року. За політ 7 червня Коді отримав сертифікат № 9 аероклубу[4], виконавши кваліфікаційні польоти на рівнині Лаффана поблизу, Фарнборо.
Після аварії, через яку Коді кілька днів пролежав у ліжку, силова установка Green була замінена на двигун ENV Type F потужністю 60 к.с. (45 кВт). До керма було додано фіксовану горизонтальну поверхню, а елерони перемістили всередину та назад, щоб вони знаходилися між задніми стійками та зовнішньою зоною кожного крила[1].
21 липня Коді встановив новий британський рекорд витривалості, пробувши у повітрі 2 години 24 хвилини й подолавши відстань у 152 км по замкнутій трасі над рівниною Лаффан. У листопад цей рекорд був побитий Томасом Сопвічем[en], але в останній день року Коді вдалося протриматися у повітрі 4 години 47 хвилин[5] і тим самим виграти Кубок Мішлен та приз у розмірі 500 фунтів стерлінгів[6].
Коді продовжив літати на цьому літаку в 1911 році, паралельно працюючи над новим літаком для участі в перегонах Daily Mail Circuit of Britain. У січні він здійснив примітний політ із трьома пасажирами, один з яких стояв на крилі[7]. У березні 1911 року цей літак був показаний на Третьому міжнародному салоні в Олімпії[en].
Дані взято з книги П. Льюїса «British Aircraft 1809—1914»[1]
- Екіпаж: 1
- Пасажири: 1
- Довжина: 11,73 м
- Розмах крила: 14 м
- Площа крила: 50 м²
- Вага порожнього: 998 кг
- Вага брутто: 1338 кг
- Силова установка: 4-циліндровий рядний двигун Green D.4 з водяним охолодженням, 60 к.с. (45 кВт)
- Максимальна швидкість: 105 км/год
- ↑ а б в г д Peter Lewis (1962). British Aircraft 1809–1914 (англ.). Лондон: Putnam Publishing. с. 200. ISBN 9780758152336.
- ↑ а б "Daily Mail" Flight Prizes. Flight (англ.). 19 червня 1909. Архів оригіналу (pdf) за 05 листопада 2012.
- ↑ а б Philip Jarrett (липень-серпень 1999). Cody and his aeroplanes: Samuel Franklin Cody: his life and times. Air Enthusiast (англ.) (82): 6—17. ISSN 0143-5450.
- ↑ а б Official Notices to Members: Aviator's Certificates. Flight (англ.). 11 червня 1910. Архів оригіналу (pdf) за 25 жовтня 2012.
- ↑ а б Mr Sopwith's Final Try. Flight (англ.). Архів оригіналу (pdf) за 05 листопада 2012.
- ↑ а б The British Michelin Cup. Flight (англ.). 07 січня 1911. Архів оригіналу (pdf) за 05 листопада 2012.
- ↑ а б Laffan's Plain. Flight (англ.). 21 січня 1911. Архів оригіналу (pdf) за 06 листопада 2012.