Бірки (Полтавський район)
| село Бірки | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Полтавська область |
| Район | Полтавський район |
| Тер. громада | Зіньківська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA53080090040099408 |
| Основні дані | |
| Засноване | до 1640-х рр. |
| Населення | 1188 |
| Площа | 6,905 км² |
| Густота населення | 172,05 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 38131 |
| Телефонний код | +380 53-53 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°07′30″ пн. ш. 34°10′14″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря |
100 м |
| Водойми | р. Грунь-Ташань |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 38100, Полтавська обл, Полтавський р-н, м. Зіньків, вул Воздвиженська, буд 40 |
| Карта | |
  Бірки | |
 Бірки | |
| Мапа | |
| |
Бі́рки — село в Україні, у Зіньківській міській громаді Полтавського району Полтавської області. Населення становить 1188 осіб. Колишній центр Бірківської сільської ради.
Село Бірки знаходиться на березі річки Грунь-Ташань, вище за течією на відстані 2 км розташоване село Троянівка, нижче за течією на відстані 1 км розташоване село Загрунівка. До села примикає лісовий масив (сосна).
Точна дата заснування не відома. Ймовірно, першими поселенцями були козаки-втікачі.
У 1648 році у сформовано Бірківську сотню при Гадяцькому полку. З 1649 року Бірки зі своєю сотнею у складі Полтавського полку, потім Зіньківського, а з 1672 року повернулось до свого Гадяцького полку.
Зі скасуванням своє сотні, з 1720-х років у складі Ковалівської (2-ї) сотні Гадяцького полку.
У 1781—1796 роках у складі Миргородського повіту Київського намісництва. За описом 1787 року у містечку Бірки проживало 1297 душ. Було у власності різного звання казених людей, козаків і власників: графа Кирила Григоровича Розумовського і бунчукового товариша Петра Кириякова.[1]
З 1796 року у складі — Зіньківського повіту Малоросійської, та з 1802 — Полтавської губернії. Згодом центр Бірківської волості свого повіту.
Наприкінці 19 століття у містечку двічі на рік відбувалися ярмарки, щотижня — базари. За даними 1900 року Бірки — центр волості, були сільські громади, земська та церковно-парафіяльна школи.
1907 року лікарем Г. Ф. Влайковим та односельцем Непомнящим створено гурток революційної молоді. Учасники гуртка закликали до боротьби проти царя.
Радянську окупація розпочалась в січні 1918 року. У ході сутички з махновцями загинули 120 жителів.
Липневої ночі 1920 року раптовим нападом повстанці М. Мандика розгромили в Бірках російський продовольчий загін, який грабував місцевих селян і змусили рештки продармійців втекти до Зінькова.[2]
З 1930 року діяли колгоспи: «Більшовик», «Перемога», «Нове життя», «Соціалістичний шлях», «Прогрес».
Жертвами голодомору 1932—1933 років стали 172 особи. У 1937—1939 роках репресовано 24 жителя.
Село у часи німецько-радянської війни було окуповане нацистськими військами з 5 жовтня 1941 до 8 листопада 1943 року. Німцями розстріляно 5 червоноармійців; спалено 158 та зруйновано 20 хат. До Німеччини на примусові роботи вивезено 255 жителів, загинуло на фронтах 261 односельчан, при визволенні села — 194 радянських воїнів.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 721-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області», село увійшло до складу Зіньківської міської громади[3].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно - територіальної реформи та ліквідації Зіньківського району, село увійшло до складу новоутвореного Полтавського району Полтавської області[4].
-
Малороссийский родословник. Том 1 Модзалевский Вадим Львович Бороховичи -
Волости и важнейшие селения Европейской России.
| Рік | Дворів | Жителів |
|---|---|---|
| 1859 | 435 | 2937 |
| 1863 | 424 | 2821 |
| 1882 | 496 | |
| 1910 | 595 | 3375 |
| 1926 | 681 | 3147 |
| 1990 | 1250 | |
| 2001 | 1188 |
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[5]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 1150 | 96.80% |
| російська | 35 | 2.96% |
| вірменська | 1 | 0.08% |
| румунська | 1 | 0.08% |
| інші/не вказали | 1 | 0.08% |
| Усього | 1188 | 100% |
У селі знаходяться:
- Бірківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів ім. І. А. Цюпи
- сільське відділення зв'язку;
- лікарня на 25 ліжок;
- дитсадок на 35 місць;
- Будинок культури (400 місць);
- бібліотека (понад 15,7 тис. одиниць зберігання)
культові споруди:
- Георгіївська церква (1857 рік)
- Миколаївська церква (початок 18 століття; 1788 року розібрана)
- Успенська церква (кінець 17 століття)
пам'ятники:
- пам'ятник односельчанам, загиблим у сутичці більшовиків та махновців (збудований 1920 року);
- пам'ятники на братській могилі радянських воїнів, полеглим 1943 року при визволенні села (збудовані в 1954 та 1955 роках);
- пам'ятник воїнам-односельчанам, загиблим у роки радянсько-німецької війни.
- Молочно-товарна ферма;
- ПАТ «Бір»;
- ТОВ «Сільгосптехніка».
- Биковець Михайло Миколайович (1894—1937) — український письменник, літературний критик, педагог, громадський діяч, журналіст, жертва сталінського терору.
- Зуй Антон Іларіонович (1922—2003) — учасник Другої Світової війни, нагороджений чотирма медалями «За відвагу».
- Леонова Ганна Дмитрівна (1923—2008) — Герой Соціалістичної Праці.
- Сень Олександр Васильович (нар. 1 липня 1961) — заступник міністра аграрної політики та продовольства України — керівник апарату (з квітня 2013).
- Цюпа Іван Антонович (1911, Бірки — 2004) — український письменник, публіцист.
- Микитенко О. Г. — контр-адмірал.
- Франко Ольга Федорівна (Хоружинська)[6] (10 квітня 1864, Бірки — 15 липня 1941, Львів) — українська письменниця, перекладачка, громадська діячка, публіцистка і видавчиня. Дружина Івана Франка.
- Чирка Микола Спиридонович (1907—1995) — Герой Радянського Союзу.
- ↑ Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін. — К.: Наукова думка, 1989. — 392 с. — ISBN 5-12-000656-6. — С. 126, 241
- ↑ Реабілітовані історією. Полтавська область. Науково-документальна серія книг. — Кн. 5 / Упорядник О. А. Білоусько. — Київ-Полтава: Оріяна, 2007. — 720 с.
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 9 листопада 2021. Процитовано 3 квітня 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ До життєпису Федора Васильовича Хоружинського, батька Ольги Франко, стаття Андрія Парамонова на Франко:Наживо, 30 червня 2022
- Бірки // Полтавщина:Енциклопедичний довідник / За ред. А. В. Кудрицького. — К.: УЕ, 1992. — С. 66-67. — ISBN 5-88500-033-6.
- Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні. Полтавська область / Упорядн. О. А. Білоусько, Ю. М. Варченко та ін. — Полтава: Оріяна, 2008. — С. 172. — ISBN 978-966-8250-50-7.
- Полтавіка — Полтавська енциклопедія. — Том 12: Релігія і Церква. — Полтава: Полтавський літератор, 2009. — С. 62-63.
- Малороссийский родословник. Том 1. Модзалевский Вадим Львович.
- https://frankolive.wordpress.com/2022/06/30/до-життєпису-федора-васильовича-хору/
|
Це незавершена стаття з географії Полтавської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |