Бісмутиніт
| Бісмутиніт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Bin[2] |
| Хімічна формула | Bi₂S₃ |
| Клас мінералу | прості сульфіди |
| Nickel-Strunz 10 | 2.DB.05[3] |
| Ідентифікація | |
| Колір | олов'яно-білого до свинцево-сірого, іноді з жовтуватими або синюватими розводами |
| Сингонія | ромбічна сингонія |
| Твердість | 3,5 |
| Густина | 6,8 |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | бісмут[4] |
 Бісмутиніт у Вікісховищі | |
Бісмути́ніт[5], бісмути́н — мінерал класу сульфідів, підкласу простих сульфідів, сірчистий бісмут.
Склад Bi2S3.
Непрозорий, сріблясто-білий з металічним блиском.
Вміст Bi до 81 %. Часто присутні домішки Pb (до 5 %), Cu (до 3,2 %), іноді Sb (до 2,4 %), Se (до 8,8 % в селенобісмутині). Сингонія ромбічна.
Колір від олов'яно-білого до свинцево-сірого, іноді з жовтуватими або синюватими розводами. Блиск металічний. Ріжеться ножем. Спайність довершена в одному напрямі. Твердість 3,5. Густина 6,8. Бісмутин — напівпровідник n-типу. Питомий електричний опір становить в середньому 5,7х102 Ом м.
Бісмутин — гідротермальний мінерал; зустрічається в жильних олов'яно-вольфрамових родовищах і ґрейзенах, в скарнах, в арсено-вісмутових, мідно-вісмутових, золото-вісмутових родовищах, іноді в пегматитах.
Характерний для олов'яних родовищ Болівії і олов'яно-свинцево-цинкових родовищ Японії.
Бісмутин — головний мінерал бісмутових руд, але великі скупчення бісмутину зустрічаються рідко.
Основний метод збагачення — флотація.
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ Chester A. H. A Dictionary of the Names of Minerals: Including their History and Etymology — Forgotten Books. — ISBN 978-1-333-71917-3
- ↑ Г. Кульчицька, Д. Черниш, Л. Сєтая. Українська номенклатура мінералів / відп. ред. О. Пономаренко. — К. : Академперіодика, 2022. — С. 5, 52. — ISBN 978-966-360-463-3.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Бісмутин // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Бісмутин // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Бісмутин в каталозі мінералів [Архівовано 2 грудня 2009 у Wayback Machine.]
- Бісмутин в галереї мінералів [Архівовано 2 січня 2010 у Wayback Machine.] (англ.)
- Бісмутин в атласі мінералів [Архівовано 13 квітня 2016 у Wayback Machine.] (англ.), (нім.), (ісп.)
- Бісмутин в базі мінералів [Архівовано 26 грудня 2009 у Wayback Machine.] (англ.)
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |