Ернест Генрі Нікель
| Ернест Генрі Нікель | |
|---|---|
| Народився | 31 серпня 1925 Лаут, Сент-Кетерінсd, Онтаріо, Канада |
| Помер | 18 липня 2009 (83 роки) |
| Країна | .svg){kind=small} Канада.svg){kind=small} Австралія |
| Діяльність | мінералог |
| Alma mater | Університет Макмастер (1951) Чиказький університет (1953) |
| Галузь | мінералогія[1] |
| Заклад | Канадський центр корисних копалин та енергетичних технологійd[2] Державне об’єднання наукових і прикладних досліджень (CSIRO)d[2] |
 Ернест Генрі Нікель у Вікісховищі | |
Ернест (Ерні) Генрі Нікель (уроджений Ернст Генріх Нікель; народився 31 серпня 1925 року в Лауті, Онтаріо, помер 18 липня 2009 року) — мінералог з Канади, який емігрував до Австралії. Найбільш знаний як редактор дев'ятого видання класифікації мінералів Нікеля-Штрунца разом з Карлом Гуго Штрунцем.[3]
Нікель отримав диплом бакалавра у 1950 р., магістра — у 1951 році в Макмастерському університеті в Гамільтоні. Ступінь доктора філософії він отримав у Чиказькому університеті в 1953 році.
Після навчання працював у Канадському департаменті гірничотехнічних вишукувань (CANMET). У 1971 році переїхав до Австралії для роботи в Організації наукових та промислових досліджень Співдружності (CSIRO). Продовжував працювати там навіть після виходу на пенсію в 1985 році.[3]
Е. Г. Нікель був президентом мінералогічної асоціації Канади з 1970 по 1971 рік. Він був представником Австралії у старій Комісії з питань нових мінералів та мінеральних назв (CNMMN/IMA) з 1974 року, а також був віцеголовою CNMMN на боці канадського голови Джозефа (Джо) А. Мандаріно (1983—1994). Нікель створив «Базу даних мінералів» разом з Монте С. Ніколс і опублікував понад 120 статей та книг. Разом з Доріаном Смітом він допомагав контролювати підкомітет IMA з питань неназваних мінералів, який перелічував неназвані мінерали в літературі, і збільшив список затверджених видів мінералів з менш ніж 3 000 до понад 4 000. Він зробив 24 перші описи мінералів, включаючи купрошпінель, ніокаліт, воджініт, каррбойдит, нікельбльодит, отуеїт, нуллагініт та камбалдаїт.[3]
Нікель отримав численні відзнаки за свою роботу. Його іменем названий мінерал ернінікеліт з групи халькофаніту.[4]
- Nickel, Ernest H.; Nichols, Monte C. (1991). Mineral reference manual. New York: Van Nostrand Reinhold. ISBN 978-0442003449.
- Strunz, Hugo; Nickel, Ernest H. (2001). Strunz mineralogical tables: chemical-structural mineral classification system (вид. 9). Stuttgart: Schweizerbart. ISBN 978-3-510-65188-7.
- ↑ Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ а б Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ а б в Birch, William D. (2009). Ernest Henry Nickel (PDF). Elements: 272. Архів оригіналу (PDF) за 22 березня 2012. Процитовано 19 січня 2013.
- ↑ Ernest Henry Nickel (PDF). aspo-australia.org.au. doi:10.3200/RMIN.84.1.63-65. Архів оригіналу (PDF) за 6 липня 2011.