Перейти до вмісту

Біща

Координати: 50°24′00″ пн. ш. 22°38′00″ сх. д. / 50.4° пн. ш. 22.63333° сх. д. / 50.4; 22.63333
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село
Біща
пол. Biszcza
Колишня православна церква, нині костел

Координати 50°24′00″ пн. ш. 22°38′00″ сх. д. / 50.4° пн. ш. 22.63333° сх. д. / 50.4; 22.63333

Країна Польща
Воєводство Люблінське воєводство
Повіт Білгорайський повіт
Гміна Біща
Населення 1876 осіб (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 84
Поштовий індекс 23-425
Автомобільний код LBL
SIMC 0886469
GeoNames 775888
OSM 3118655 ·R (Ґміна Біща)
Біща. Карта розташування: Польща
Біща
Біща
Біща (Польща)
Біща. Карта розташування: Люблінське воєводство
Біща
Біща
Біща (Люблінське воєводство)
Мапа

Біща[2] (пол. Biszcza) — колишнє українське село в Польщі, у гміні Біща Білгорайського повіту Люблінського воєводства. Населення — 1876 осіб (2011[1]).

Історія

[ред. | ред. код]
Православний цвинтар

Вперше церква згадується у 1589 році[2]. 1643 року зведена нова дерев'яна греко-католицька церква, ремонтована у 1877 і 1882 роках[2].

За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, у селі переважно проживали українськомовні греко-католики, меншою мірою — польськомовні римо-католики[3].

У 1911 році була також побудована мурована православна церква, захоплена 1919 року поляками[2]. У міжвоєнний період польська влада, щоб не допустити в ній богослужіння, також зруйновала дерев'яну церкву 1643 року[2].

У 1921 році село входило до складу гміни Біща Білґорайського повіту Люблінського воєводства Польської Республіки[4].

У 1922 році поляки зняли купол із захопленої ними церкви та перебудували її на костел[5]. Священика Володимира Матвійчука польська влада відправила в Бончу, православні парафіяни марно домагалися своїх прав. Через заборону навчання у школі української мови жителі села організували приватну українську школу.[2]

У 1930 році українці спорудили дерев'яний православний молитовний дім, зруйнований поляками 11 липня 1938 року[2].

Під час німецької окупації 1939—1944 років українцям було повернено церкву. В селі був відділок української допоміжної поліції, під його захист збиралися українці довколишніх сіл, йому часом удавалося захистити село від польських банд, часом — ні (у 1944 році польською бандою знищена українська кооператива)[2]. В результаті польського терору гинули українці, зокрема священик о. Ключ[5]. За німецьким переписом 1943 року в селі мешкало 1527 українців, 620 поляків, 3 німці та 2 білоруси[2].

Документів про виселення українців з Біщі до СРСР наразі не знайдено, як і про депортацію на понімецькі землі в 1947 р., тільки відомо, що її проводив 36 піхотний полк з 8 піхотної дивізії Війська польського[2].

У 1975—1998 роках село належало до Замойського воєводства.

Населення

[ред. | ред. код]

За даними перепису населення Польщі 1921 року в селі налічувалося 445 будинків (з них 5 незаселених) та 1813 мешканців, з них[4]:

  • 839 чоловіків та 974 жінки;
  • 1041 православний, 602 римо-католики, 170 юдеїв;
  • 945 українців, 757 поляків, 111 євреїв.

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][6]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 948 203 661 84
Жінки 928 171 570 187
Разом 1876 374 1231 271

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  2. а б в г д е ж и к л Богдан Гук. Biszcza. apokryfruski.org. APOKRYF RUSKI. Архів оригіналу за 3 травня 2021. (пол.)
  3. Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-Русскій Край / собран. П. П. Чубинскимъ. — С.-Петербургъ, 1872. — Т. 7: Евреи. Поляки. Племена немалорусскаго происхожденія. Малоруссы (статистика, сельскій бытъ, языкъ). — С. 368. (рос. дореф.)
  4. а б Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych. Т. Tom IV, Województwo Lubelskie. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. 1924. с. 6. Архів оригіналу за 27 липня 2020. (пол.)
  5. а б Юрій Макар, Віталій Макар, Михайло Горний Від депортації до депортації. Суспільно-політичне життя холмсько-підляських українців (1915—1947). Дослідження. Спогади. Документи [Архівовано 2 червня 2021 у Wayback Machine.]. — Том 3. — С. 303, 759.
  6. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.

Посилання

[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Біща