Бієнтевіо червоноголовий
| Бієнтевіо червоноголовий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Червоноголовий бієнтевіо (підвид M. s. columbianus, Національний парк Дар'єн, Панама)
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Myiozetetes similis (Spix, 1825) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Muscicapa similis | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Бієнте́віо червоноголовий[2] (Myiozetetes similis) — вид горобцеподібних птахів родини тиранових (Tyrannidae). Мешкає в Мексиці, Центральній і Південній Америці.
Довжина птаха становить 16—18 см, вага 24—27 г. Голова чорнувато-сіра, над очима широкі білі «брови», на тімені малопомітна оранжева або яскраво-червона смуга. Верхня частина тіла оливково-коричнева, крила і хвіст коричневі з рудуватими краями. Горло біле, нижня частина тіла жовта. К молодих птахів обличчя світліше, смужка на голові менш виражена, крила і хвіст мають каштанові краї.
Виділяють сім підвидів:[3]
- M. s. primulus Van Rossem, 1930 — західна Мексика (від півдня Сонори до півночі Сіналоа);
- M. s. hesperis Phillips, AR, 1966 — захід Мексики (від півдня Сіналоа до півдня Сакатекаса, південного заходу Пуебли і Оахаки);
- M. s. texensis (Giraud Jr, 1841) — від східної Мексики (південь Тамауліпасу) до північної Коста-Рики;
- M. s. columbianus Cabanis & Heine, 1860 — від південно-західної Коста-Рики до північної Колумбії і північної Венесуели;
- M. s. similis (Spix, 1825) — від східної Колумбії до північної Болівії, південної Венесуели і Бразильської Амазонії;
- M. s. grandis Lawrence, 1871 — захід Еквадору (на південь від Есмеральдаса) і північний захід Перу (Тумбес);
- M. s. pallidiventris Pinto, 1935 — від східної Болівії до східного Парагвая і північно-східної Аргентини.
Червоноголові бієнтевіо мешкають в Мексиці, Гватемалі, Белізі, Сальвадорі, Гондурасі, Нікарагуа, Коста-Риці, Панамі, Колумбії, Еквадорі, Перу, Болівії, Венесуелі, Гаяні, Суринамі, Французькій Гвіані, Бразилії, Аргентині і Парагваї. Вони живуть у вологих тропічних лісах, в рідколіссях, в чагарникових заростях, на плантаціях, в парках і садах, на висоті до 1700 м над рівнем моря. Живляться комахами, яких ловлять в польоті, а також дрібними плодами і ягодами[4][5][6][7]. Інкубаційний період триває з лютого по червень. Гніздо відносно велике, закрите, розміщується на дереві або в чагарниках, часто поряд з осиним гніздом і водоймою. В кладці від 2 до 4 кремових або білих яєць, поцяткованих коричневими або ліловими плямками.
МСОП класифікує цей вид як такий, що не потребує особливих заходів зі збереження. За оцінками дослідників, популяція рудокрилих бієнтевіо становить понад 50 мільйонів дорослих птахів. Це досить поширений вид птахів в межах свого ареалу.
- ↑ BirdLife International (2016). Myiozetetes similis: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 11 вересня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Tyrant flycatchers. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 11 вересня 2022.
- ↑ Machado, C.G. (1999). A composição dos bandos mistos de aves na Mata Atlântica da Serra de Paranapiacaba, no sudeste brasileiro [Mixed flocks of birds in Atlantic Rain Forest in Serra de Paranapiacaba, southeastern Brazil] (PDF). Revista Brasileira de Biologia (порт.). Instituto Internacional de Ecologia. 59 (1): 75—85. doi:10.1590/S0034-71081999000100010.
- ↑ de A. Gabriel, Vagner; Pizo, Marco A. (2005). Foraging behavior of tyrant flycatchers (Aves, Tyrannidae) in Brazil (PDF). Revista Brasileira de Zoologia. Sociedade Brasileira de Zoologia. 22 (4): 1072—1077. doi:10.1590/S0101-81752005000400036.
- ↑ de Lyra-Neves, Rachel M.; Oliveira, Maria A.B.; Telino-Júnior, Wallace R.; dos Santos, Ednilza M. (2007). Comportamentos interespecíficos entre Callithrix jacchus (Linnaeus) (Primates, Callitrichidae) e algumas aves de Mata Atlântica, Pernambuco, Brasil [Interspecific behaviour between Callithrix jacchus (Linnaeus) (Callitrichidae, Primates) and some birds of the Atlantic forest, Pernanbuco State, Brazil] (PDF). Revista Brasileira de Zoologia (порт.). Sociedade Brasileira de Zoologia. 24 (3): 709—716. doi:10.1590/S0101-81752007000300022.
- ↑ Foster, Mercedes S. (2007). The potential of fruiting trees to enhance converted habitats for migrating birds in southern Mexico. Bird Conservation International. BirdLife International. 17 (1): 45—61. doi:10.1017/S0959270906000554.
- Skutch, Alexander F. (1960). Vermilion-crowned flycatcher (PDF). Life Histories of Central American Birds II. Pacific Coast Avifauna, Number 34. Berkeley, California: Cooper Ornithological Society. с. 427—446.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |