ВДНХ (станція метро)
55°49′20.22″ пн. ш. 37°38′29.38″ сх. д. / 55.82228° пн. ш. 37.64149° сх. д.
| ВДНХ | |
|---|---|
Калузько-Ризька лінія  | |
| Загальні дані | |
| Тип | пілонна трискепінна |
| Глибина закладення | 53,5 м |
| Стара назва | ВСХВ (до 1959) |
| Проєкт перейменування | Виставкова (1991), Ростокіно (1992), Космічна (2008) |
| Кількість | 1 |
| Тип | острівна |
| Форма | пряма |
| Довжина | 162 м |
| Ширина | 10 м |
| Дата відкриття | 1 травня 1958 року |
| Архітектор(и) | І. Г. Таранов[ru], Н. О. Бикова[ru], И. Г. Гохарь-Хармандарян(рос.), Ю. А. Черепанов(рос.) |
| Інженер(и)-конструктор(и) | М. В. Головинова(рос.), Л. B. Сачкова (рос.) |
| Будівельник(и) | БМУ-6, БМУ-7, БМУ-8 Мосметробуду |
| Пересадка на |  ВДНХА: м2, м53, 33, 56, 76, 93, 136, 154, 172, 195, 244, 286, 311, 375, 378, 428, 496, 533, 536, 544, с585, 599, 803, 834, 903, т14, т76, н6, н9; обласні: 316, 317, 333, 388, 392, 451, 499, 551к, 565, 578, 576к |
| Виходи до | вулиці Космонавтів, проспекту Миру, Останкінського проїзду |
| Час відкриття | 5:30 |
| Час закриття | 1:00 |
| Код станції | 090, ВС |
 | |
«ВДНХ» (в 1958—1959 рр. «ВСХВ») (рос. ВДНХ) — станція Калузько-Ризької лінії Московського метрополітену. Розташована між станціями «Ботанічний сад» і «Олексіївська». Станцію відкрито 1 травня 1958 у складі черги «Проспект Миру» — «ВСХВ» (зараз ВДНХ). Пересадка на станцію «Виставковий центр» Московської монорейки.
Названа за розташованою поблизу Виставкою Досягнень Народного Господарства, скорочено ВДНГ (рос. ВДНХ).
Станція має два вестибюлі (наземний (старий) і підземний). Вихід з північного вестибюля виконано у формі ротонди і було відкрито в 1958 році. Первісно станція мала назву «ВСХВ» — за Всесоюзною сільськогосподарською виставкою (ВСГВ, рос. ВСХВ). Але того ж року ВСГВ була об'єднана з промисловою виставкою як ВДНГ, тому наступного року змінили й назву станції.
Північний наземний вестибюль сполучено похилим ходом зі станцією тристрічковим ескалатором і виконано у вигляді ротонди за типовим проектом.
Південний підземний вестибюль відкрито 25 серпня 1997 , сполучено похилим ходом зі станцією тристрічковим ескалатором і переходом, з нього можна потрапити до підземного переходу під проспектом Миру. Обидва вестибюлі сполучено зі станцією ескалаторами. 29 червня 2013 розпочато заміну ескалаторів у північному вестибюлі[1]. Роботи завершено 1 червня 2014 року.
Конструкція станції — пілонна трискепінна (глибина закладення — 53,5 м) (всього 18 пілонів); діаметр центрального залу — 9,5 м; є однією з найглибших станцій московського метро.
З декору на станції — тільки круглі литі гратки на вентиляційних отворах і вигадливі підвісні 6-ріжкові люстри з кришталевими світильниками.
Склепіння просторого залу станції підтримують 18 потужних пілонів, оздоблених білим з сірими прожилками мармуром. Скошені грані пілонів пофарбовані в зелений колір. Спочатку на них планувалося розмістити мозаїчні панно, проте в часи боротьби з надмірностями, коли станція будувалася, цей проект було скасовано. На пілонах розташовані вентиляційні отвори з литими ґратами. Підлога викладена сірим і червоним гранітом. Зал освітлюється люстрами з подвійними плафонами з прозорого кришталю.
Південний підземний вестибюль оздоблено білосніжним мармуром і освітлюється натрієвими лампами і є низьким прямокутним приміщенням з двома рядами колон. Вони мають вузькі майолікові капітелі, оздоблено яскраво-синім гжельським розписом. У ніші стіни між входом і виходом розташована величезне гжельське панно, що зображує старовинний ярмарок на березі Москви-ріки. По краях основного поля розташовані шість невеликих рамок із зображеннями церков і монастирів. Між головним зображенням і мініатюрами — півколони, розписані гжеллю. Зверху герб Москви і стрічка з написом «Москва 1147—1997».
Пілони станції знизу оздоблені білим з сірими прожилками мармуром, а їх скошені грані пофарбовані зеленою фарбою. На кожному пілоні кругла декоративна металева вставка. Уздовж пілонів розташовані мармурові лавки.
Спочатку передбачалося, що пілони обрамлятимуть арки з орнаментом зеленою з золотом флорентійської мозаїки. Цю роботу доручили художнику В. А. Фаворському, який створив орнаменти на тему переплетених дубового листя і стрічок. Але, коли частина одного пілона вже була виконана в натурі, художнє оформлення (з економії коштів) заборонили. У результаті мозаїку на цьому пілоні було заштукатурено і зафарбовано олійною зеленою фарбою. Також зеленою фарбою були розфарбовані розпалубки і на інших пілонах.
Стіни станційного залу оздоблено білим мармуром. Стіни колійних стін зверху оздоблено яєчно-жовтими кахлями, а знизу чорними кахлями. Підлога викладена червоним і сірим гранітом.
Арка північного виходу (перший вагон з центру) прикрашена ліпним орнаментом з дубового листя.
- Станцію монорейки
ВДНХ - Автобуси: м2, м53, 33, 56, 76, 93, 136, 154, 172, 195, 244, 286, 311, 375, 378, 428, 496, 533, 536, 544, с585, 599, 803, 834, 903, т14, т76, н6, н9;
- обласні: 316, 317, 333, 388, 392, 451, 499, 551к, 565, 578, 576к
Станція з колійним розвитком — 6 стрілочних переводів, перехресний з'їзд і 2 станційні колії для обороту та відстою рухомого складу.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: ВДНХ (станція метро)
- ↑ Прес-конференція начальника метрополитена Івана Бєсєдина. Російская газета (рос.). 12 липня 2012. Архів оригіналу за 12 грудня 2013. Процитовано 28 січня 2014.
Метро у Москві працює на межі можливостей
- ВДНХ. Офіційний сайт Московського метрополітену. Архів оригіналу за 13 вересня 2015. Процитовано 23 листопада 2013.(рос.)
- «ВДНХ» на сайті metro.ru [Архівовано 19 лютого 2014 у Wayback Machine.](рос.)
- «ВДНХ» на сайті news.metro.ru [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- Фотографії станції «ВДНХ» на сайті metrowalks.ru [Архівовано 27 жовтня 2012 у Wayback Machine.](рос.)
| Попередня станція | Лінія | Наступна станція | ||
|---|---|---|---|---|
| Ботанічний сад | Калузько-Ризька лінія | Олексіївська | ||
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |