Вавровий Юхим Андрійович
| Вавровий Юхим Андрійович | |
|---|---|
| Народився | 12 квітня 1890 Попівці, Кременецький район, Тернопільська область, СРСР |
| Помер | 3 грудня 1970 (80 років) Новий Кокорів, Кременецький район, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР |
| Діяльність | поет |
Вавровий Юхим Андрійович (справжнє прізвище — Виливчук; 31 березня (12 квітня) 1890, с. Попівці, нині Кременецького району Тернопільської області — 3 грудня 1970, с. Новий Кокорів, того ж району) — український поет, фольклорист.
Вчився у сільській церковно-парафіяльній школі. 1904 року стає учнем Почаївської друкарні.
Від 1907 жив у Києві. Спочатку працює складачем у друкарнях Яковлєва та Чолокова.
Від 1911 друкувався в газетах і журналах «Огни», «Маяк», «Громада», «Слово», «Згода», «Печатное слово».
1913—1914 — секретар і фактично редактор журналу «Печатное слово». 1930—1940-ві Юхима Ваврового тричі ув'язнювала радянська влада.
Від 1950 — на засланні у Красноярському краї. Звільнений влітку 1953; 1956 реабілітований 1960-і підготував до друку збірку поезій «Вогні горять», однак вона не була видана.
Кілька його віршів надруковані в газеті «Літературна Україна», збірці «Поезія» та ін.
У незалежній Україні твори Ваврового опубліковані в обласних і республіканських періодичних виданнях, вийшла його книжка «Наче скошений цвіт…» (Кременець, 1994).
1995 в селі Попівці та с. Новий Кокорів на будинку, де жив поет, встановлені пам'ятні таблиці.
Рукописна спадщина Ваврового зберігається у фондах Кременецького краєзнавчого музею.
- Виливчук-Вавровий Ю. Наче скошений цвіт…: Вибрані твори /Упоряд. Г.Чернихівський. — Кременець, 1994. — 38с.
- Вавровий Ю. Автопортрет; У тайзі; Я знову в рідному селі:[Вірші] //Тернопіль: Тернопільщина літературна. Дод. № 4. — Тернопіль, 1992. — Вип.2. — Ч.1. — С.15-16.
- Вавровий Ю. «Благословлю, прославлю, восхвалю…»; «Душа, як мандрівник в пустині…»:[Вірші] //Курінь: Літ.-мист. альманах. — Збараж, 1993. — Вип.3. — С.14.
- Вавровий Ю. Своїх пророків розп"яли…: [Вірші] //Україна — 1991. — № 26. — С.22-23.
- Виливчук-Вавровий Ю. Село моє — Попівці: [Вірші] //Діалог. — 1995. — 9 верес.
- Виливчук (Вавровий) Ю. Скошений цвіт: [Вірші з неволі] //З облоги ночі: Зб. невільничої поезії України 30-80 р.р. — К., 1993. — С.56-65.
- Поезії Юхима Ваврового /Публ. Г.Чернихівського //Друг читача. — 1990. — 19 лип.
- Г. Чернихівський. Вавровий Юхим Андрійович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6.
- Вікторов В. У вінок поета //Прапор перемоги. — 1990. — 24 квіт.
- Світлій пам'яті Юхима Виливчука-Ваврового /Матеріали: Автобіографія. — Лист Ю.Виливчука до дочки Варвари //Діалог. — 1995. — 13 трав.
- Тернисті дороги Юхима Ваврового //Чернихівський Г. І. Кременеччина: Історичне та літературне краєзнавство: Матеріали на допомогу педагогам і студ. спец. навч. закладів та загальноосвітніх шкіл. — Кременець, 1992. — С.60-64.
- Фарина І. «І між людьми людей шукаю» //Свобода. — 1995. — 23 трав.
- Фарина І. Чекає книга видавця //Відродження. — 1991. — 3 серп.
- Чернихівський Г. «А лелеки вертають на Україну…» //Народне слово. — 1991. — 6 верес.
- Чернихівський Г. «Земле, буди у нас думи всеплідні…» //Тернопіль. — 1996. — № 3. — С.29-30., фото.
- Чернихівський Г. Наче скошений цвіт //Вільне життя. — 1990. — 17 квіт.
- Чернихівський Г. Поет революційного гарту //Тези доповідей і повідомлень 1-ї Терноп. обл. наук. іст.-краєзнав. конференції. Ч.ІІІ. Секція У. Література і мистецтво. — Тернопіль, 1990. — С.12-13.
- Чернихівський Г. «Пройшов і крізь бурю, і сліпу заметіль» //Друг читача. — 1990. — 19 лип.
- Чернихівський Г. «Світіть огні» //Україна. −1991. — № 26. — С.21-22.
- Чернихівський Г. Світлій пам'яті Юхима Виливчука-Ваврового //Діалог. — 1995. — 13 трав.
- Чернихівський Г. Тернисті дороги Юхима Ваврового //Вавровий-Виливчук Ю. Наче скошений цвіт…. — Кременець, 1994. — С.3-8.
- Чернихівський Г. Тернова доля поета //Ровесник. — 1990. — № 14 (1-7 квіт.).
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |