Вагінальні виділення
Вагінальні виділення ― суміш рідини, клітин та бактерій, яка змащує та захищає піхву[1][2]. Вона виробляється клітинами піхви та шийкою матки, потім виходить із організму через піхвовий отвір. Склад, кількість і якість виділень варіюються протягом менструального циклу і на всіх стадіях сексуального та репродуктивного розвитку[3].
Нормальні виділення з піхви можуть мати рідку, водянисту консистенцію або густу та липку. Вони можуть бути прозорими, або білого кольору. Вони не мають сильного запаху і зазвичай не супроводжуються свербінням, чи болем. В той час як більша частина виділень вважається фізіологічною нормою або відображає нормальне функціонування організму, деякі зміни у виділеннях можуть відображати інфекцію, або інші патологічні процеси[4][5].
Інфекції, які можуть спричинити зміни у виділеннях з піхви, включають вагінальні дріжджові інфекції, бактеріальний вагіноз та інфекції, що передаються статевим шляхом. Характеристики аномальних виділень з піхви варіюються залежно від причини, але загальні ознаки включають зміну кольору, неприємний запах та супутні симптоми, такі як свербіж, печіння, біль у ділянці тазу, або біль під час статевого акту.
.jpg)
.jpg)
Нормальні виділення з піхви складаються з цервікального слизу, вагінальної рідини, клітин піхви, що виділяються, і шийки матки і бактерій.
Більшість рідини у вагінальних виділеннях - слиз, що виробляється залозами шийки матки. Решта складається з транссудата зі стінок піхви та виділень залоз (Скіна і Бартоліна). Твердими компонентами, або елементами є епітеліальні клітини, що відшарувалися, стінки піхви і шийки матки, а також деякі бактерії, що мешкають у піхві. Бактерії, що живуть у піхві, зазвичай не викликають захворювань. Фактично, вони можуть захистити людину від інших інфекційних та інвазивних бактерій, виробляючи такі речовини, як молочна кислота та перекис водню, які пригнічують ріст інших бактерій[6]. Нормальний склад бактерій у піхві (вагінальна флора) може змінюватись, але найчастіше переважають лактобактерії[1]. У середньому на мілілітр вагінальних виділень припадає приблизно 108-109 бактерій.
Нормальні виділення з піхви прозорі, білі, або жовті [1]. Консистенція може змінюватись від рідкої до густої. Запах може бути слабким, або відсутнім. Більшість виділень накопичується в найглибшій частині піхви[3] і виходить з організму протягом дня. Здорова жінка репродуктивного віку виробляє 1,5 грама (від половини до однієї чайної ложки) виділень з піхви кожен день.
Під час сексуального збудження та статевого акту кількість рідини у піхву збільшується через набухання кровоносних судин, що оточують піхву. Набухання кровоносних судин збільшує об'єм транссудату зі стінок піхви. Транссудат має нейтральний рН, тому збільшення його вироблення може тимчасово змінити рН піхви на нейтральніший[4]. Сім'яна рідина має базовий pH і може нейтралізувати кислотність у піхву на 8 годин[4].
Склад і кількість виділень з піхви змінюються в міру проходження людиною різних стадій сексуального та репродуктивного розвитку.
У новонароджених виділення з піхви іноді з'являються у перші кілька днів після народження. Це з впливом естрогену під час внутрішньоутробного розвитку. Неонатальні виділення з піхви можуть бути білими, або прозорими зі слизовою оболонкою, або вони можуть бути кров'янистими через нормальне короткочасне відшаровування ендометрію[7].
Піхва дівчаток до статевого дозрівання тонша і має іншу бактеріальну флору. Виділення з піхви у дівчаток передпубертатного віку мінімальні, рН від нейтрального до лужного коливається від 6 до 8[8]. У складі бактеріальної популяції у дівчаток передпубертатного віку переважає стафілокок видів, на додаток до цілого ряду анаеробів, ентерококів, кишкової палички і лактобацил[8].
У період статевого дозрівання яєчники починають виробляти гормон естроген. Ще до початку менструації (за 12 місяців до менархе, зазвичай одночасно з розвитком молочних залоз) кількість виділень з піхви збільшується, а їх склад змінюється [8]. Естроген сприяє дозріванню тканин піхви та викликає підвищене вироблення глікогену епітеліальними клітинами піхви. Високі рівні глікогену в вагінальному каналі підтримують зростання лактобацил у порівнянні з іншими видами бактерій. Коли лактобактерії використовують глікоген як джерело їжі, вони перетворять його в молочну кислоту. Таким чином, переважання лактобактерій у вагінальному каналі створює більш кисле середовище. Таким чином, рН піхви і вагінальних виділень після статевого дозрівання коливається між 3,5 і 4,7.
Кількість і консистенція виділень з піхви змінюються в залежності від менструального циклу[9]. У перші дні після менструації виділення з піхви мінімальні, а їхня консистенція густа і липка[10]. При наближенні овуляції підвищення рівня естрогену викликає супутнє збільшення виділень з піхви. Кількість виділень, що утворюються при овуляції, в 30 разів перевищує кількість, що утворюється після менструації. Виділення також змінюють колір та консистенцію протягом цього часу, стаючи прозорими та еластичною консистенцією. Після овуляції рівень прогестерону в організмі підвищується, що призводить до зменшення кількості виділень з піхви. Консистенція виділень знову стає густою, липкою та непрозорого кольору. Виділення продовжують зменшуватися з кінця овуляції до кінця менструації, а потім після менструації вони знову починають збільшуватися[10].
Під час вагітності об'єм виділень з піхви збільшується в результаті підвищення рівня естрогену та прогестерону в організмі[11][2]. Виділення зазвичай білі, або трохи сірі і можуть мати запах. Нормальні виділення при вагітності не містять крові і не викликають свербіння[11][2]. рН виділень з піхви під час вагітності, як правило, більш кислий, ніж зазвичай, через підвищений виробіток молочної кислоти. Кисле середовище допомагає забезпечити захист від багатьох інфекцій, але і робить жінок більш сприйнятливими до вагінальних дріжджових інфекцій[11][2].
Виділення можуть бути червоними та рясними протягом перших кількох днів після пологів, оскільки вони складаються з крові та поверхневої слизової оболонки, яка вистилала матку під час вагітності. Потім виділення повинні стати більш водянистими і змінити колір з рожево-коричневого на жовтувато-білий[12].
При зниженні рівня естрогену, що настає з менопаузою, піхва повертається в стан, подібний до статевого дозрівання. Зокрема, тканини піхви стоншуються і стають менш еластичними; приплив крові до піхви зменшується; поверхневі епітеліальні клітини містять менше глікогену. При зниженні рівня глікогену мікрофлора піхви змінюється і містить менше лактобактерій, а рН згодом підвищується до діапазону 6,0-7,5[13]. Загальна кількість виділень з піхви зменшується під час менопаузи. Це може призвести до симптомів сухості і болю під час проникаючого статевого акту[14]. Симптоми можна усунути за допомогою гормональних вагінальних кремів.
Аномальні виділення можуть виникати при низці станів, включаючи інфекції та дисбаланс вагінальної флори або рН. Іноді аномальні виділення з піхви можуть мати відомої причини. В одному дослідженні, присвяченому жінкам, які звернулися до клініки зі скаргами на виділення з піхви або неприємний запах у піхві, було виявлено, що у 34% був бактеріальний вагіноз, а у 23% - вагінальний кандидоз (дрожжева інфекція)[15]. У 32% пацієнтів були виявлені інфекції, що передаються статевим шляхом, включаючи хламідіоз, гонорею, трихомонаду, або генітальний герпес[16]. Діагностувати причину аномальних виділень з піхви може бути складно, хоча можна використовувати тест на гідроксид калію або аналіз рН піхви. Коли аномальні виділення супроводжуються печінням, подразненням, або свербінням вульви, це називається вагінітом[17]. Важливо звернутися по медичну допомогу при виявленні аномальних виділень з піхви. Симптоми, пов'язані з патологічними причинами виділень з піхви, включають: свербіж зовнішніх статевих органів, подразнення або запалення зовнішніх статевих органів, зелені або пінисті виділення, кров'янисті виділення, не пов'язані з менструацією, різні запахи, новий біль, або біль, що посилюється, пов'язаний з виділеннями, або біль при сексі або сечовипусканні. Самолікування не рекомендується і може погіршити симптоми[18].
Бактеріальний вагіноз — інфекція, викликана зміною вагінальної флори[19]. Це найбільш поширена причина патологічних виділень з піхви у жінок дітородного віку і становить 40-50% випадків[20]. При ньому у піхві спостерігається зменшення кількості бактерій, що звуться лактобацилами, і відносне збільшення кількості анаеробних бактерій, переважно Gardnerella vaginalis[21]. Цей дисбаланс призводить до характерних виділень з піхви[19]. Виділення мають характерний запах риби, викликаний відносним збільшенням кількості анаеробних бактерій. Виділення зазвичай сірі, іноді зелені. Іноді супроводжується печінням при сечовипусканні. Свербіж зустрічається рідко[22]. Точні причини порушення мікрофлори піхви, що призводять до бактеріального вагінозу, до кінця не відомі[23]. Однак фактори, пов'язані з ним, включають прийом антибіотиків, незахищений секс, спринцювання та використання внутрішньоматкової спіралі[24]. Роль сексу при ньому невідома, і він не вважається ІПСШ[19][21]. Діагноз ставиться медичним працівником виходячи з зовнішнього вигляду виділень, рН виділень > 4,5, наявності клітин під час перегляду зібраних виділень з допомогою дзеркального дослідження під мікроскопом і характерний запах риби. Бактеріальний вагіноз можна лікувати пероральними, або інтравагінальними антибіотиками, такими як метронідазол[25], або лактобацили[26].
Вагінальна дріжджова інфекція, або вагінальний кандидоз виникає внаслідок надмірного росту candida albicans, або дріжджів у піхві. Це відносно поширена інфекція, більше 75% жінок в якийсь момент свого життя стикалися принаймні з однією дріжджовою інфекцією[27]. Фактори ризику розвитку дріжджових інфекцій включають нещодавнє застосування антибіотиків, цукровий діабет, імуносупресію, підвищений рівень естрогена та використання певних протизаплідних засобів, включаючи внутрішньоматкові спіралі, діафрагми, або губки[28]. Ця інфекція не передається статевим шляхом. Кандидозні вагінальні інфекції поширені. За оцінками, у 75% жінок протягом життя буде принаймні одна молочниця[29]. Виділення з піхви не завжди присутні при дріжджових інфекціях, але коли вони виникають, вони зазвичай без запаху, густі, білі й комкуваті[30].
Вагінальний свербіж є найбільш поширеним симптомом кандидозного вульвовагініту. Жінки також можуть відчувати печіння, болючість, подразнення, біль при сечовипусканні, або під час сексу. Симптоми, описані вище, можуть бути при інших вагінальних інфекціях, тому для підтвердження діагнозу необхідна мікроскопічна діагностика, або посів. Лікування проводиться внутрішньовагінальними, або пероральними протигрибковими препаратами[28].
Трихомоніаз — інфекція, що передається статевим шляхом[28][31]. Виділення при ній зазвичай жовтувато-зеленого кольору[28]. Іноді вони пінисті і можуть мати неприємний запах[32]. Інші симптоми можуть включати печіння, або свербіж у піхві, біль при сечовипусканні, або біль при статевому акті[31]. Трихомоніаз діагностують, розглядаючи зразок виділень під мікроскопом, на предметному склі якого видно трихомонади[28], що рухаються[28]. Однак у жінок з трихомонадою збудник зазвичай виявляється тільки в 60-80% випадків [28]. Інші тести, включаючи посів виділень, або ПЛР-аналіз, з більшою ймовірністю виявлять мікроорганізм[28]. Лікування полягає в одноразовому прийомі пероральних антибіотиків, найчастіше метронідазолу, або тинідазолу[28].
Хламідіоз і гонорея також можуть викликати виділення з піхви, хоча найчастіше ці інфекції не викликають симптомів. Виділення з піхви при хламідіозі зазвичай наповнені гноєм, але приблизно в 80% випадків хламідіоз не викликає жодних виділень. Гонорея також може викликати гнійні виділення з піхви, але гонорея також протікає безсимптомно в 50% випадків. Якщо виділення з піхви супроводжуються тазовим болем, це свідчить про запальне захворювання органів малого тазу, стан, при якому бактерії проникли вгору репродуктивним трактом[32].
Проникнення у піхву сторонніх предметів може викликати хронічні виділення з неприємним запахом. Поширеними предметами, що виявляються у підлітків і дорослих, є тампони, туалетний папір та предмети, що використовуються для сексуального збудження.
- ↑ а б в Beckmann, R.B. (2014). Obstetrics and Gynecology (вид. 7th). Baltimore, MD: Lippincott Williams & Wilkins. с. 260. ISBN 9781451144314.
- ↑ а б в г Vaginal discharge color guide: Causes and when to see a doctor. www.medicalnewstoday.com (англ.). 10 січня 2020. Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 25 квітня 2022.
- ↑ а б Hacker, Neville F. (2016). Hacker & Moore's Essentials of Obstetrics and Gynecology (вид. 6th). Philadelphia, PA: Elsevier. с. 276. ISBN 9781455775583.
- ↑ а б в Lentz, Gretchen M. (2012). Comprehensive Gynecology (вид. 6th). Philadelphia, PA: Elsevier. с. 532—533. ISBN 9780323069861.
- ↑ LeBlond, Richard F. (2015). Chapter 11. DeGowin's Diagnostic Examination (вид. 10th). McGraw-Hill Education. ISBN 9780071814478.
- ↑ Rice, Alexandra (2016). Vaginal Discharge. Obstetrics, Gynaecology & Reproductive Medicine. 26 (11): 317—323. doi:10.1016/j.ogrm.2016.08.002.
- ↑ Hoffman, Barbara; Schorge, John; Schaffer, Joseph; Halvorson, Lisa; Bradshaw, Karen; Cunningham, F. (12 квітня 2012). Williams Gynecology, Second Edition. McGraw Hill Professional. ISBN 9780071716727. Архівовано січень 11, 2023 на сайті Wayback Machine.
- ↑ а б в Adams, Hillard, Paula. Practical pediatric and adolescent gynecology. OCLC 841907353.
- ↑ Age 25 - Entire Cycle | Beautiful Cervix Project. beautifulcervix.com. 6 грудня 2008. Архів оригіналу за 29 червня 2019. Процитовано 16 грудня 2016.
- ↑ а б Reed, Beverly G.; Carr, Bruce R. (1 січня 2000). The Normal Menstrual Cycle and the Control of Ovulation. У De Groot, Leslie J.; Chrousos, George; Dungan, Kathleen; Feingold, Kenneth R.; Grossman, Ashley; Hershman, Jerome M.; Koch, Christian; Korbonits, Márta; McLachlan, Robert (ред.). Endotext. South Dartmouth (MA): MDText.com, Inc. PMID 25905282.
- ↑ а б в Leonard., Lowdermilk, Deitra; E., Perry, Shannon (1 січня 2006). Maternity nursing. Mosby Elsevier. OCLC 62759362.
- ↑ =2021-09-20|website=Mayo Clinic|language=en|archive-date=2020-05-28|archive-url=https://web.archive.org/web/20200528145243/https://www.mayoclinic.org/healthy-lifestyde/la 0047233|url-status=live}}
- ↑ Barber, Hugh R. K. (1 січня 1988). Perimenopausal and geriatric gynecology. Macmillan. OCLC 17227383.
- ↑ I., Sokol, Andrew; R., Sokol, Eric (1 січня 2007). General gynecology: the requisites in obstetrics and gynecology. Mosby. OCLC 324995697.
- ↑ UpToDate. www.uptodate.com. Архів оригіналу за 13 вересня 2021. Процитовано 13 вересня 2021.
- ↑ UpToDate. www.uptodate.com. Архів оригіналу за 17 вересня 2021. Процитовано 20 вересня 2021.
- ↑ Wathne, Bjarne; Holst, Elisabeth; Hovelius, Birgitta; Mårdh, Per-Anders (1 січня 1994). Vaginal discharge - comparison of clinical, laboratory and microbiological findings. Acta Obstetricia et Gynecologica Scandinavica. 73 (10): 802—808. doi:10.3109/00016349409072509. ISSN 0001-6349. PMID 7817733. S2CID 26037589.
- ↑ UpToDate. www.uptodate.com. Архів оригіналу за 13 вересня 2021. Процитовано 13 вересня 2021.
- ↑ а б в Alan H. DeCherney та ін. (2012). Current diagnosis & treatment: obstetrics & gynecology (вид. 11th). Stamford, Conn.: Appleton & Lange. ISBN 978-0071638562.
- ↑ CDC - Bacterial Vaginosis Statistics. www.cdc.gov. Архів оригіналу за 22 лютого 2015. Процитовано 16 грудня 2016.
- ↑ а б Keane F, Ison CA, Noble H, Estcourt C (December 2006). Bacterial vaginosis. Sex Transm Infect. 82 (Suppl 4): iv16-8. doi:10.1136/sti.2006.023119. PMC 2563898. PMID 17151045.
- ↑ What are the symptoms of bacterial vaginosis?. www.nichd.nih.gov. 5 травня 2021. Архів оригіналу за 22 грудня 2017. Процитовано 12 грудня 2023.
- ↑ STD Facts - Bacterial Vaginosis. www.cdc.gov. 11 січня 2019. Архів оригіналу за 28 лютого 2015. Процитовано 12 грудня 2023.
- ↑ What causes bacterial vaginosis (BV)?. www.nichd.nih.gov. 5 травня 2021. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 12 грудня 2023.
- ↑ UpToDate. www.uptodate.com. Архів оригіналу за 13 вересня 2021. Процитовано 13 вересня 2021.
- ↑ Oduyebo, Oyinlola O.; Anorlu, Rose I.; Ogunsola, Folasade T. (2009). The effects of antimicrobial treatment on bacterial vaginosis in non-pregnant women | Cochrane. Cochrane Database of Systematic Reviews (3): CD006055. doi:10.1002/14651858.CD006055.pub2. PMID 19588379. Архів оригіналу за 2 липня 2019. Процитовано 12 грудня 2023.
- ↑ Genital / vulvovaginal candidiasis (VVC) | Fungal Diseases | CDC. www.cdc.gov. Архів оригіналу за 21 серпня 2018. Процитовано 16 грудня 2016.
- ↑ а б в г д е ж и к Usatine R, Smith MA, Mayeaux EJ, Chumley H (23 квітня 2013). Color Atlas of Family Medicine (вид. 2nd). New York: McGraw Hill. ISBN 978-0071769648.
- ↑ Barry L. Hainer; Maria V. Gibson (April 2011). Vaginitis: Diagnosis and Treatment. American Family Physician. 83 (7): 807—815. Архів оригіналу за 27 вересня 2019. Процитовано 12 грудня 2023.
- ↑ Vulvovaginal Candidiasis - 2015 STD Treatment Guidelines. www.cdc.gov. 11 січня 2019. Архів оригіналу за 15 червня 2019. Процитовано 12 грудня 2023.
- ↑ а б STD Facts - Trichomoniasis. www.cdc.gov. Архів оригіналу за 19 лютого 2013. Процитовано 4 грудня 2016.
- ↑ а б Spence, Des; Melville, Catriona (1 грудня 2007). Vaginal discharge. BMJ: British Medical Journal. 335 (7630): 1147—1151. doi:10.1136/bmj.39378.633287.80. ISSN 0959-8138. PMC 2099568. PMID 18048541.