Перейти до вмісту

Валері Ху

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Валері Ху
Країна США
Діяльністьгенетикиня, біохімік
Alma materКаліфорнійський технологічний інститут
Гавайський університет
ЗакладУніверситет Джорджа Вашингтона

Валері Вайлін Ху (англ. Valerie Wailin Hu) — професорка біохімії й молекулярної біології в університеті Джорджа Вашингтона, вивчає біомаркери аутизму.[1]

Освіта

[ред. | ред. код]

Ху має ступінь бакалавра Гавайського університету (1972) і докторський ступінь Каліфорнійського технологічного інституту (1977 р.);[2] вона провела постдокторське дослідження з біохімії мембран та імунології в Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі.[3]

Дослідження

[ред. | ред. код]

У своєму дослідженні вона класифікувала аутичних дітей за підгрупами на основі їхніх діагностичних оцінювальних інтерв'ю[en], і в результаті виявила однонуклеотидні поліморфізми, які, за її словами, можуть дозволити діагностувати аутизм з точністю понад 98 %.[4][5] Зокрема, дослідження Ху показало, що рівні двох білків, які продукуються генами, які показали зміни в метилюванні ДНК, знижені в мозку аутичних дітей у порівнянні з контролем. Ґрунтуючись на цьому відкритті, Ху припустила, що використання препаратів, які блокують хімічне маркування цих генів, може бути корисним у лікуванні аутизму.[6][7][8] Додатковою темою досліджень Ху було її відкриття, що ген RORA, який може перебувати під позитивною регуляцією андрогенів, призводить до накопичення додаткового тестостерону, який може спричиняти більшу частоту проявів аутизму у чоловіків.[9][10][11][12]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Valerie Hu. George Washington University. Архів оригіналу за 28 червня 2017. Процитовано 5 листопада 2013.
  2. Valerie Hu. Архів оригіналу за 28 червня 2017. Процитовано 27 березня 2021.
  3. Hu, Valerie (22 квітня 2010). Beyond Genetics. Autism Speaks blog. Архів оригіналу за 25 квітня 2010. Процитовано 29 жовтня 2013.
  4. Hamel, Brant (2011-12). A genomics approach toward understanding autism. National Institute of Environmental Health Sciences. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 29 жовтня 2013.
  5. Hu, V. W.; Addington, A.; Hyman, A. Novel Autism Subtype-Dependent Genetic Variants Are Revealed by Quantitative Trait and Subphenotype Association Analyses of Published GWAS Data / Kashanchi, Fatah // PLOS One : journal. — 2011. — Vol. 6, no. 4 (26 December). — P. e19067. — DOI:10.1371/journal.pone.0019067. — PMID 21556359 .
  6. Shumaker, Laura (12 квітня 2010). A blood test for autism? A drug to reverse it??. SFGate. Архів оригіналу за 1 листопада 2013. Процитовано 29 жовтня 2013.
  7. Study: Autism may be amenable to treatment. United Press International. 15 квітня 2010. Архів оригіналу за 9 вересня 2021. Процитовано 9 листопада 2013.
  8. Autism effects may be reversible. The Times of India. 10 травня 2010. Архів оригіналу за 30 травня 2013. Процитовано 10 листопада 2013.
  9. Anderson, Lisa (2013). Researcher Discovers New Regulatory Autism Gene. Neuroscience Research. BTNRC. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 30 жовтня 2013.
  10. Jabr, Ferris (17 лютого 2011). Faulty testosterone cycle may explain male autism bias. New Scientist. Архів оригіналу за 23 квітня 2015. Процитовано 2 листопада 2013.
  11. Weaver, Janelle (19 липня 2011). Why Autism Strikes More Boys Than Girls. Scientific American. Архів оригіналу за 10 листопада 2013. Процитовано 6 листопада 2013.
  12. Rowan, Karen (18 лютого 2011). Testosterone may bump autism rates in males. NBC News. Архів оригіналу за 2 грудня 2016. Процитовано 5 лютого 2014.