Вальтер Форстман

Вальтер Форстман
нім. Walter Forstmann
Народився	9 березня 1883(1883-03-09)  Werdend, Q14208738?, Ессен, Дюссельдорф, Рейнська провінція, Прусське королівство, Німецька імперія
Помер	2 листопада 1973(1973-11-02) (90 років) або 2 вересня 1973(1973-09-02) (90 років)  Ессен, Дюссельдорф, Північний Рейн-Вестфалія, ФРН
Поховання	Friedhof Bredeneyd
Країна	Німеччина
Діяльність	військовослужбовець, підводник
Знання мов	німецька
Учасник	Битва за Атлантику (1914—1918), Перша світова війна і Друга світова війна
Роки активності	з 1900
Військове звання	Капітан-цур-зее і солдат
Нагороди	Рятувальна медаль Орден Святого Станіслава 3 ступеня Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Лицарський хрест ордена дому Гогенцоллернів з мечами на військовій стрічці Орден «Pour le Mérite» (Пруссія) Ганзейський хрест (Гамбург) Кавалер ордена Леопольда (Австрія) Орден Залізної Корони 2 ступеня Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) Медаль «Ліакат» Медаль «Імтияз» Галліполійська зірка Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Великий офіцерський хрест ордена За заслуги перед ФРН Офіцер ордена За заслуги перед ФРН Командор ордена За заслуги перед ФРН Нагрудний знак підводника Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку
Медіафайли у Вікісховищі

Вальтер Форстман (нім. Walter Forstmann; 9 березня 1883, Ессен — 2 вересня 1973, Ессен) — німецький офіцер-підводник, один із найбільші успішних і професійних підводників Першої світової війни. Другий за результативністю підводник в історії після Лотара фон Арно де ла Пер'єра. Під час Другої світової війни служив на штабних посадах, капітан-цур-зее (1 липня 1942). Кавалер численних нагород.

Біографія

Перша світова війна

Під час Першої світової війни був командиром підводних човнів U-12 і U-39.

В 1917 році Форстман всього за 2 дні потопив 5 пароплавів у Гібралтарській протоці, загальний тоннаж — понад 20 000 брт: SS Normanton (3 862 брт), SS Mersario (3 847 брт), SS Almora (4,385 брт), SS Nuceria (4,702 брт) і японський пароплав SS Sitosan Maru (3 555 брт).

Всього за час бойових дій Форстман здійснив 47 походів і потопив 146 кораблів загальною тоннажністю 383 304 брт.

Міжвоєнний період

В 1919 році вийшов у відставку, написав мемуари «Полювання в Середземному морі».

В 1921 році здобув освіту адвоката. З 1934 року — голова і директор відділу з соціальних питань вугільної компанії Августа Тіссена в Дуйсбурзі.

З 1929 до 1933 року — міський депутат і голова парламентської фракції Німецької народної партії в Дуйсбурзі.

З 1933 до 1950 року — член правління (в 1951/53 роках — член контрольної ради) чотирьох великих житлових кооперативів Рурських сталеварних заводів.

Друга світова війна

Під час Другої світової війни — начальник різних управлінь в Оснабрюці та Копенгагені, начальник штабу військового господарства Данії в Копенгагені, який керував промисловістю окупованої Данії. В 1945 році вийшов у відставку.

Після війни

В 1951—1955 роках — радник будівельної компанії Rheini dwellings A.G. в Дуйсбурзі, яка відповідала за переселення кількох сіл для забезпечення більш відкритого видобутку вугілля. З 1954 року — член контрольної ради компанії.

З 1956 року — віце-президент Федерації німецьких переселенців і голова виконавчого комітету молодіжного центру зайнятості.

Звання

• Морський кадет (7 квітня 1900)
• Фенрих-цур-зее (19 квітня 1901)
• Лейтенант-цур-зее (27 вересня 1903)
• Обер-лейтенант-цур-зее (30 березня 1906)
• Капітан-лейтенант (10 квітня 1911)
• Корветтен-капітан (30 серпня 1919)
• Фрегаттен-капітан (7 квітня 1941)
• Капітан-цур-зее (1 липня 1942)

Нагороди

• Рятувальна медаль (25 серпня 1908)
• Орден Червоного орла 4-го класу (10 березня 1912)
• Орден Святого Станіслава 3-го класу (Російська імперія)

Перша світова війна

• Залізний хрест
  • 2-го класу (листопад 1914)
  • 1-го класу (1915)
• Лицарський хрест ордена дому Гогенцоллернів з мечами (14 травня 1916)
• Pour le Mérite (12 серпня 1916) — за сукупні досягнення під час війни.
• Ганзейський Хрест (Гамбург)
• Портрет імператора Вільгельма II (1917)
• Нагрудний знак підводника (1918)

Нагороди Австро-Угорщини

• Лицарський хрест ордена Леопольда з військовою відзнакою (8 листопада 1917)
• Лицар 2-го класу ордена Залізної Корони з військовою відзнакою
• Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою

Нагороди Османської імперії

• Срібна медаль «Імтияз» з шаблями
• Золота медаль «Ліакат» з шаблями
• Галліполійська зірка

Міжвоєнний період

• Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку (DRL) в золоті (1933)
• Почесний хрест ветерана війни з мечами

Після Другої світової війни

• Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина»
  • Офіцерський хрест (1952)
  • Командорський хрест (3 серпня 1960)
  • Великий офіцерський хрест (9 березня 1968)
• Почесний доктор Римської академії Тіберіна (1968)
• Почесний доктор Середземноморського університету в Римі (1972)
• Почесний знак міста Ессен

Бібліографія

• U 39 auf Jagd im Mittelmeer, Berlin 1918
• Wohnkultur und Städtebau. Die gesellschaftspolitische Aufgabe der Weckung des Gemeinschaftsbewußtseins und ihre Bedeutung für Städtebau und Wohnkultur, Köln-Braunsfeld 1962

Джерела

• Phil Giltner, In the friendliest manner: German-Danish economic cooperation during the Nazi occupation of 1940—1949 (Peter Lang, 1998).
• Erwin Dickhoff: Essener Köpfe: Wer war was? Bacht, Essen 1985.
• Andreas Michelsen: Der U-Bootskrieg 1914—1918. v. Hase & Koehler Verlag, Leipzig 1925.
• Bodo Herzog, Günter Schomaekers: Ritter der Tiefe Graue Wölfe. Die erfolgreichsten U-Boot-Kommandanten der Welt. Verlag Welsermühl, München 1976, ISBN 3-85339-136-2.
• Paul Kemp: Deutsche und österreichische U-Bootverluste in beiden Weltkriegen. Urbes Verlag, Gräfelfing 1997, ISBN 3-924896-43-7.
• Helmut Pemsel: Biographisches Lexikon zur Seekriegsgeschichte: Seehelden von der Antike bis zur Gegenwart. Bernard & Graefe, Koblenz 1985.
• Eberhard Rössler: Geschichte des deutschen U-Bootbaus. Bernard & Graefe Verlag, Bonn 1996, ISBN 3-86047-153-8.
• Werner von Langsdorff: U-Boote am Feind: 45 deutsche U-Boot-Fahrer erzählen, S. 11–12
• Rangliste der Kaiserlich Deutschen Marine, Hrsg.: Marinekabinett, Ernst Siegfried Mittler und Sohn, Berlin 1914, S.137
• Rangliste der Kaiserlich Deutschen Marine für das Jahr 1918, Hrsg.: Marine-Kabinett, Mittler & Sohn Verlag, Berlin 1918, S.30