Перейти до вмісту

Валіхновський Ростислав Любомирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ростислав Любомирович Валіхновский
Ростислав Валіхновский, лютий 2017
Ростислав Валіхновский, лютий 2017
Ростислав Валіхновский, лютий 2017
Народився24 лютого 1973(1973-02-24) (51 рік)
Івано-Франківськ, Україна
КраїнаУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьхірург
Alma materТернопільський державний медичний інститут імені І. Я. Горбачевського
Науковий ступінькандидат медичних наук
Нагороди
Заслужений лікар України
Заслужений лікар України
Особ. сторінкаvalikhnovskimd.com

Валіхновський Ростислав Любомирович (нар. 24 лютого 1973, Івано-Франківськ, Україна) — священник Української Православної Церкви, заступник керівника Державного управління справами Президента України (2008-2010), радник міністра МНС України, керівник відділу екстреної медицини та з питань впровадження системи «112» МНС України (2010-2012), заслужений лікар України[1], кандидат медичних наук, лікар-хірург, особистий лікар Президента України Віктора Ющенка з 2005 року.

Директор і засновник медичного центру «Клініка Доктора Валіхновського» [Архівовано 8 серпня 2014 у Wayback Machine.].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Ростислав Валіхновський народився у родині лікарів 24 лютого 1973 року[2].

У 1990 році закінчив з відзнакою школу №1 у місті Турійськ на Волині та вступив до Тернопільського державного медичному інституті імені І. Я. Горбачевського на факультеті лікувальної справи, який закінчив з червоним дипломом. Після університету навчався у Канаді[2].

З 1997 по 1998 рік навчався в інтернатурі за спеціальністю «Загальна хірургія» на базі Національного інституту хірургії і трансплантології ім. О.О. Шалімова.

З 2005 по 2006 рік навчався в Інституті загальної та невідкладної хірургії Академії медичних наук України у Харкові.

У 2006 році захистив кандидатську дисертацію на тему: “Обґрунтування хірургічно-мікрохірургічного способу лікування різних типів алопеції” й отримав  науковий ступінь Кандидата медичних наук за спеціальністю "Хірургія".[3]

Стажувався за фахом «Інтенсивна терапія» в Оттаві (Канада), а також за фахом «Пластична та реконструктивна хірургія» у HFI Clinic у Торонто (Канада).[4]

Кар'єра

[ред. | ред. код]

У 1998 році Ростислав Валіхновський заснував медичну клініку “Valikhnovski Surgery Institute”.[2]

У 2004 році Валіхновського відібрали до команди лікарів, які рятували Віктора Ющенка після його отруєння діоксином, після чого Ростислав став особистим лікарем Президента.

З 2008 по 2010 рік обіймав посаду заступника керівника Державного управління справами президента України.[5][6]

З 2010 по 2012 рік – очолював управління медичного забезпечення з питань створення й впровадження системи «112» МНС України.[7]

З 2012 року Ростислав керує медичним холдингом Valikhnovski M.D.[8]

Проєкти

[ред. | ред. код]

Співпраця із Гарвардською Медичною Школою

[ред. | ред. код]

У 2019 році Valikhnovski Surgery Institute об'єдналися з командою американських лікарів з Massachusetts General Hospital заради допомоги українським дітям, що мають діагноз «заяча губа» з проведенням операцій та спільним дослідженням даної патології.[9][10]

Співпраця з телеканалом Discovery

[ред. | ред. код]

Valikhnovski Surgery Institute став партнером всесвітньовідомого медичного телепроєкту BODY BIZARRE від Discovery Channel. Цей проект, який виходить в ефір з 2013 року у багатьох країнах світу, розповідає історії людей з рідкісними вадами та аномаліями зовнішності, яким роблять операції для покращення зовнішності відомі пластичні хірурги світу. Команда Валіхновського, зокрема, вилікувала пацієнта з рідкісним діагнозом синдром Маделунга.[11]

Система “112” МНС України.

[ред. | ред. код]

У 2011 році за час роботи в МНС України, Ростислав курував впровадження системи екстреної допомоги “112”, аналогу служби “911” в США та очолив групу фахівців, які розробили закон про систему “112”(проєкт Закону України про систему екстреної допомоги населенню за єдиним телефонним номером "112" №9074 від 26.08.2011 р.), який був прийнятий Верховною Радою України.[12]

У 2012 році система 112 функціонувала в Київській, Донецькій, Харківській та Львівській областях на час проведення Євро-2012.[12]

Лікування Віктора Ющенка

[ред. | ред. код]

Ростислав Валіхновський з 2004 по 2010 рік займався супроводом лікування та реконструкцією обличчя Віктора Ющенка.[13][14]

Організатор міжнародного конгресу KGSC

[ред. | ред. код]

Kyiv Global Surgery Congress найбільший хірургічний конгрес України. Учасниками конгресу є хірурги-практики з різних країн світу. У 2017 році вперше в Україні відбулася презентація європейських протоколів та стандартів хірургічної допомоги. Українські хірурги презентували здобутки у сфері воєнної хірургії. Робоча мова конгресу - англійська.[15]

Участь на телебаченні

[ред. | ред. код]

Виступає в ролі постійного експерта на телепрограмах: “ Поверніть мені красу” (“1+1”), “ Я соромлюсь свого тіла” (“СТБ”), “Моє нове життя” та “Говорить Україна” (“Україна”), “Стосується кожного” (“Інтер”). Проводить консультації та операції учасникам вищезгаданих проєктів.[16][17][18]

Громадська діяльність

[ред. | ред. код]

Служіння церкві

[ред. | ред. код]

Навчався у Київській духовній семінарії.[19]

22 травня 2019 р. — у Миколаївському соборі Свято-Покровського монастиря Ростислава висвятили у диякони.[20]

19 серпня 2020 р. —  Ростислав Валіхновський став священником. З його слів, він відчув потребу служити церкві та зробити її максимально захищеною.[21]

Сім'я

[ред. | ред. код]

Дружина — Валіхновська Катерина Геннадіївна — лікарка - хірургиня, асистентка кафедри хірургії та трансплантології Інституту хірургії та трансплантології Шалімова, разом з дружиною виховують доньку Марію.  

Батько — Валіхновський Любомир Дмитрович — головний хірург міста Турійськ, заслужений лікар України, має близько 50 років хірургічного стажу та виконав понад 15 тис. складних хірургічних втручань.[22]

Мати — Валіхновська Марія Антонівна — головна терапевтка Турійського району, Волинської області.[22]

Дідусь Ростислава — Дмитро Семенович, служив церкві у сані священника 64 роки.

Брат — Тарас Валіхновський, працює головним лікарем та хірургом у Valikhnovski Surgery Institute.[23]

Нагороди

[ред. | ред. код]

«Людина року-2015» за впровадження інноваційних технологій в медицині[24]

З 2016 по 2019 Valikhnovski Surgery Institute є переможцем конкурсу “Вибір року” у номінації “Краща хірургічна клініка року”[25]

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Р. Валіхновський. Місце хірургічно-мікрохірургічного методу в лікуванні різних типів алопеції. Трансплантологія 2004. — Т. 6, № 2.
  • Р. Валіхновський. Особливості хірургічної техніки при мікротрансплантації волосся. // Трансплантологія, 2005. — Т. 8, № 1.
  • Р. Валіхновський. Порівняльний досвід використання комп’ютерного моделювання результатів реконструктивної риносептопластики у пацієнтів із набутими вадами носа. // Шпитальна Хірургія, 2009 — №4.
  • Р. Валіхновський. Клінічний досвід використання дозованої дермотензії у пацієнтів з набутими вадами обличчя // Український медичний часопис: журнал. — 2009. — Т. Х/ХІ, № 5(73).
  • Р. Валіхновський. Сучасний погляд на базові принципи формування лікувально-діагностичного стандарту в реконструктивній хірургії набутих вад обличчя — прогресивний розвиток технічного аспекту. — 2009. — № 8(134).
  • Р. Валіхновський. Порівняльна ефективність методів лікування гіпертрофічних та келоїдних деформацій обличчя. // Ліки України, 2009 —№10(136)
  • О. Сорг, О. Гед, Ж. Сорд, М. Зеннег, П. Шмідт, Р. Федосюк, Р. Валіхновський, В. Князевич. Отруєння Віктора Ющенко 2, 3, 7, 8-тетрахлордибензо-п-діоксином (ТХДД): ідентифікація і кількісне визначення метаболітів ТХДД.  // Ліки України   2010. — №1

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №1004/2006. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 22 лютого 2021.
  2. а б в Писарєва, Я. Ростислав Валіхновський: «Я всегда начинал с нуля» [Архівовано 3 вересня 2014 у Wayback Machine.] / Яна Писарєва // Companion. — 2008. — 6 травня. (рос.)}}
  3. Каталоги - НБУВ Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського. www.irbis-nbuv.gov.ua. Архів оригіналу за 6 квітня 2022. Процитовано 15 лютого 2021.
  4. «Я всегда начиналс нуля» | Companion UA (укр.). Архів оригіналу за 11 квітня 2022. Процитовано 15 лютого 2021.
  5. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №11/2008. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 11 квітня 2022. Процитовано 15 лютого 2021.
  6. Ющенко назначил замруководителя ДУСи известного пластического хирурга (фото). www.unian.net (рос.). Архів оригіналу за 11 квітня 2022. Процитовано 15 лютого 2021.
  7. В Украине заработает система единого экстренного вызова "112". health.unian.net (рос.). Архів оригіналу за 6 березня 2022. Процитовано 15 лютого 2021.
  8. "Риск ошибки очень высок". www.kommersant.ru (рос.). 8 січня 2012. Архів оригіналу за 11 квітня 2022. Процитовано 15 лютого 2021.
  9. Американські хірурги в Україні оперуватимуть дітей з “заячою губою”. Архів оригіналу за 18 січня 2021. Процитовано 15 лютого 2021.
  10. У травні американські і українські хірурги безкоштовно оперуватимуть дітей з «заячою губою»|url=https://zaxid.net/u_travni_amerikanski_i_ukrayinski_hirurgi__bezkoshtovno_operuvatimut_ditey_z__zayachoyu_guboyu_n1480616%7Cwebsite=ZAXID.NET%7Caccessdate=2021-02-15%7Clanguage=uk%7Clast=Zaxid.net}}[недоступне посилання]
  11. «Важно, чтобы человек занимался тем, к чему у него лежит сердце», – считает заслуженный врач Украины, хирург, основатель Valikhnovski Surgery Institute Ростислав Валихновский. Huxleў (ru-RU) . 1 травня 2020. Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 15 лютого 2021.
  12. а б МНС витратило 5 мільйонів на створення системи “112”. Економічна правда (укр.). Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 15 лютого 2021.
  13. Ростислав Валіхновський: "Після отруєння Ющенка я робив йому шість операцій з реконструкції обличчя" | БУГ - bug.org.ua. БУГ - інформаційний сайт Західної Волині (укр.). 1 червня 2016. Архів оригіналу за 5 лютого 2020. Процитовано 15 лютого 2021.
  14. Sorg, O.; Zennegg, M.; Schmid, P.; Fedosyuk, R.; Valikhnovskyi, R.; Gaide, O.; Kniazevych, V.; Saurat, J.-H. (3 жовтня 2009). 2,3,7,8-tetrachlorodibenzo-p-dioxin (TCDD) poisoning in Victor Yushchenko: identification and measurement of TCDD metabolites. The Lancet (English) . Т. 374, № 9696. с. 1179—1185. doi:10.1016/S0140-6736(09)60912-0. ISSN 0140-6736. PMID 19660807. Архів оригіналу за 9 червня 2011. Процитовано 15 лютого 2021.
  15. Київський світовий хірургічний конгрес – A7 CONFERENCES (ua-UA) . Процитовано 22 лютого 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  16. MediCo. - Doctor HTML Template. alchimia rivne (укр.). Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 15 лютого 2021.
  17. Відомий лікар Валіхновський розповів, як потрапити у список його учнів. doba.te.ua. Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 15 лютого 2021.
  18. Як змінилося життя Тетяни Васєнкової після проекту Поверніть мені красу. ТСН.ua (укр.). Архів оригіналу за 11 квітня 2022. Процитовано 15 лютого 2021.
  19. Дружбляк, Н. Ростислав Валіхновський: «За жодні гроші не змінив би пацієнту стать» [Архівовано 18 лютого 2017 у Wayback Machine.] / Наталія Дружбляк // Високий замок. — 2015. — 23 жовтня.
  20. Предстоятель УПЦ очолив Божественну літургію в день престольного свята Покровського монастиря. Українська Православна Церква (укр.). 22 травня 2019. Архів оригіналу за 10 травня 2022. Процитовано 15 лютого 2021.
  21. Священник і хірург: історія Ростислава Валихновського.
  22. а б ХІРУРГИ ВАЛІХНОВСЬКІ: ТАЛАНОВИТИЙ БАТЬКО, ВІДОМІ УСІЙ УКРАЇНІ СИНИ | Волинська обласна рада. volynrada.gov.ua. Архів оригіналу за 9 лютого 2020. Процитовано 22 лютого 2021.
  23. Інститут хірургії Доктора Валіхновського VALIKHNOVSKI SURGERY INSTITUTE. Інститут Хірургії Доктора Валіхновського (укр.). Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 15 лютого 2021.
  24. Міжнародні премії 2015. Людина Року (укр.). Архів оригіналу за 26 лютого 2021. Процитовано 15 лютого 2021.
  25. Про нас. Інститут Хірургії Доктора Валіхновського (укр.). Архів оригіналу за 28 січня 2021. Процитовано 15 лютого 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]

Офіційний сайт