Ванслов Іван Улянович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ванслов Іван Улянович
Народився 1742
Смоленська область
Помер не раніше 1804
Перм, Казанська губернія, Російська імперія
Поховання Єгошихинське кладовищеd
Діяльність перекладач
Alma mater Києво-Могилянська академія

Ванслов Іван Улянович (*1742 — †після 1804, Перм) — викладач, дипломат, перекладач з французької мови. Вихованець Києво-Могилянської академії.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї бідного смоленського шляхтича.

На початку 1750-х рр. вступив до Києво-Могилянської академії. Разом з ним навчалися В. Рубан, Ф. Емін, М. Бантиш-Каменський — у майбутньому відомі літератори, з якими він листувався, співпрацював у різних періодичних виданнях.

Не закінчивши повного курсу КМА, Ванслов переїхав до Москви, де певний час навчався у гімназії при Московському університеті. З 1761 у Санкт-Петербурзі викладав російську і французьку мови учням придворного театру. З 1763 слухав лекції і навчався малюванню в Санкт-Петербурзькій академії мистецтв, а 17661768 відвідував університет при Академії Наук Санкт-Петербурга. Проте матеріальна скрута змусила його відмовитись від мрії стати «вільним художником».

1769 призначено канцеляристом у Сенаті. З 1770 — актуаріус Державної колегії закордонних справ. З 1773 — дипломатичний кур'єр у поїздках до Швеції, Німеччини, Данії. 1774 призначено перекладачем колегії. Консул та повірений у консульських справах в м. Ензем у Персії (17761782). Пізніше служив головою Пермського суду, а також головою Пермського губернського магістрату. Від 1791 призначений до Цивільної палати і отримав чин надвірного радника. 8 березня 1794 переведено до Томського губернського правління.

Провадив літературну діяльність, зокрема у петербурзький період життя. 1771 В. Рубан, товариш по навчанню в Києво-могилянській академії, запросив Івана Уляновича до співпраці в журналі «Трудолюбивый муравей», а 1772 — до збірника «Старина и Новизна». Співробітничав з журналом «Полезное увеселение» і «Парнасский щепетильник». Займався переважно перекладами з французької мови, зокрема переклав із «Encyclopédie, ou Dictionaire raisonne des sciences, des arts et des métiers» («Енциклопедія, або Тлумачний словник наук, мистецтв та ремесел») статті «О любопытстве и гадании» (1770), «О клевете и презрении» (1771), «О пороке и добродетели» (1774).

У періодиці вийшли його переклади «Сатирический и нравоучительный разговор. Правда и ласкательство» («Полезное увеселение», 1762) та «Децемвиры управляли вместо императоров в Риме» («Парнасский щепетильник», 1770).

Література[ред. | ред. код]