Варандян Мікаел Артемович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мікаель Варандян
вірм. Միքայել Վարանդյան
Ім'я при народженнівірм. Միքայել Հովհաննիսյան
ПсевдоМікаел Ованісян, Мікаел Ованісян-Варандян
Народився1870(1870)
с. Кятук, Шушинський повіт, Єлизаветпольська губернія, Вірменія
Помер27 квітня 1934(1934-04-27)
Марсель, Франція
·хвороба
ПохованняЦвинтар Сен-П'єр (Марсель)d
ГромадянствоВірменія, Франція
Національністьвірменин
Діяльністьісторик, журналіст
Alma materШушинське реальне училище і Женевський університет (1897)
Знання моввірменська
ЗакладDroshakd, Horizond, Hammerd і Мшакd
ЧленствоDelegation of the Armenian Republicd
НапрямокArmenian national movementd
Посадаambassador of Armeniad
Партія —
КонфесіяВірменська апостольська церква
Автограф

   Мікаель Варандян при народженні Мікаель Оганесян (вірм. Միքայել Վարանդյան), (1870, за іншими відомостями народився у 1874 році, або «між 1872 та 1874 роками» — пом. 27 квітня 1934, Марсель, Франція) — історик, журналіст, один з ідеологів партії «Дашнакцутюн», член Всеросійських установчих зборів.

Біографія

[ред. | ред. код]

Виходець із селян. Народився в селі Кятук (Шушинський повіт Єлизаветпольської губернії, в історичній області Варанда у Нагорному Карабасі. Пізніше взяв собі псевдонім Варандян за її назвою. Випускник Шушинського реального училища. Потім закінчив Тифліську вчительську семінарію. Почав писати у віці 18 років. Його есеї були опубліковані в журналах «Mourj» (Молот) й «Meshag» (Сапа, або Мотика) і були підписані псевдонімом Его. Служив вчителем семінарії в Тифлісі.

За допомогою одного зі своїх тифліських родичів продовжив навчання, вступивши до Женевського університету. Слухав лекції в Берлінському і Паризькому університетах.

Варандян писав редакційні статті, набирав чужі статті. У 1897 році закінчив Женевський університет.

Мікаель Варандян

Надав значну допомогу виданню газети «Про Арменіа», що агітувала в Європі на користь розв'язання Вірменського питання. Варандян був глибоко вражений геноцидом, здійсненим оттомансько-турецькою владою. В результаті він виїхав з Женеви в Тифліс, де невдовзі став редактором газети «Горизонт», працював також в редакції «Вперед». Пізніше він повернувся до Європи і працював у Вірменській національній асамблеї[en] Погуса Нубара аж до незалежності Вірменії.

Обрано членом Парламенту Вірменії (19181920). Призначено на посаду посла Вірменії в Римі.

Після окупації більшовиками Вірменії знаходився в еміграції.

До 1924 року він поступово почав усуватися від політики. Проте, перебуваючи у важкому психологічному стані, продовжував писати. Душевний стан Мікаеля істотно погіршився після того, як його близький друг, Аветис Агаронян, переніс на очах у Варданяна інсульт під час читання лекції. Незабаром після цього, 22 квітня 1934 року Варандян помер.

Твори

[ред. | ред. код]

Вірменською мовою

[ред. | ред. код]
  • «Передісторія вірменських рухів»,
  • «Пробудження Батьківщини»
  • «Наше Правило».

Французькою мовою

[ред. | ред. код]
  • L'Armenie et la question armenienne. Ed. [Editeur inconnu], 1917 (фр.) (Вірменія та Вірменське питання)
  • Le Conflit armeno-georgien et la guerre du Caucase Ed. [Editeur inconnu], 1919 (фр.)
  • «Вірменсько-грузинський конфлікт і Кавказька війна» (фр.)

Література

[ред. | ред. код]
  • Mikael Varantian: Profile of a National Hero [Архівовано 13 лютого 2016 у Wayback Machine.]
  • Mikael Varantian: storia di un eroe e primo ambasciatore in Italia [Архівовано 25 серпня 2018 у Wayback Machine.], in Centro Studi «Hrand Nazariantz», 6 luglio 2018 (in Italiano).
  • Հ. Յ. Դաշնակցութեան պատմութիւն (Storia della Federazione Rivoluzionaria Armena), Teheran 1981, Yerevan 1992, p.536.
  • Հայկական շարժման նախապատմութիւն (Preistoria del Movimento Armeno), Ginevra 1912, p. 320, vol I.
  • Հայկական շարժման նախապատմութիւն (Preistoria del Movimento Armeno), Ginevra, 1913, p. 288, vol II.
  • Մուրատ: Սեբաստացի ռազմիկին կեանքն ու գործը (Murat: vita e opere del guerriero Sebasts), Boston 1931, Teheran1981, p.348.
  • Վերծնուող հայրենիքը եւ մեր դերը՚', (La nostra patria e il nostro ruolo), Ginevra 1910, p. 408

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]