Василенко Іван Опанасович

Василенко Іван Опанасович
Народився	8 липня 1899(1899-07-08)  Веселе, Мелітопольський повіт, Таврійська губернія, Російська імперія
Помер	9 березня 1970(1970-03-09) (70 років)  Москва, СРСР
Поховання	П'ятницький цвинтар
Країна	СРСР
Діяльність	мовознавець
Alma mater	Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького
Заклад	Московський педагогічний державний університет
Науковий ступінь	Доктор філологічних наук
Аспіранти, докторанти	Boris Gasparovd
Нагороди

Василе́нко Іван Опанасович (нар. 8 липня 1899(18990708), с. Веселе, нині Запорізької області — 9 березня 1970, Москва) — мовознавець, педагог.

Доктор філологічних наук (1958), професор Заслужений діяч науки РРФСР. Учасник воєнних дій 1918—1920.

Закінчив Мелітопольський педагогічний інститут (Запорізької області). Учителював. Працював доцентом Удмурт. (1937—1938), Московської області (1938), Комі (1941—1943) педагогічних інститутів; завідувач кафедр російської мови (1939—1941) і загального мовознавства (від 1944) Московського педагогічного інституту. Працював на керівних посадах у Міністерстві освіти РРФСР. Досліджував історичну граматику, проблеми синтаксичної будови та методики викладання російської мови. Автор низки статей про діяльність мовознавців, зокрема й українських (Л. Булаховського), та рецензій на їх праці, у тому числі «Курс сучасної української мови» М. Жовтобрюха та Б. Кулика (ч. 1—2, К., 1959—1961) в журналі «Українська мова в школі» (1962, № 5).

Праці

• Руководящие указания по заочному педагогическому образованию. Москва, 1947;
• Сложные предложения с разночленным соподчинением // Рус. язык в школе. 1953. № 5—6;
• Однородное соподчинение в современном русском языке // Там само. 1955. № 1;
• Историческая грамматика русского языка. Вып. 1—3. Москва, 1954—56.

Література

• Жовтобрюх М. А. Іван Опанасович Василенко // Мовознавство. 1969. № 4;
• Иван Афанасьевич Василенко. Некролог // Рус. язык в школе. 1970. № 3.
• М. Г. Железняк (2005). Василенко Іван Опанасович. esu.com.ua. Київ: Енциклопедія сучасної України. с. 107. Архів оригіналу за 27 серпня 2021. Процитовано 27 серпня 2021. {{cite web}}: символ нерозривного пробілу в |last= на позиції 3 (довідка)