Перейти до вмісту

Василенко Матвій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Василенко.
Василенко Матвій Іванович
Народження13 листопада 1888(1888-11-13) Редагувати інформацію у Вікіданих
Q4094152?, Великолуцький район, СРСР або Гадяцький повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
Смерть1 липня 1937(1937-07-01)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих (48 років)
Москва, СРСР
Країна СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
 Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
ОсвітаТифліське військове училищеd Редагувати інформацію у Вікіданих
Званняштабскапітан Редагувати інформацію у Вікіданих і комкор Редагувати інформацію у Вікіданих
Війни / битвиПерша світова війна Редагувати інформацію у Вікіданих і польсько-радянська війна 1920 Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
орден Червоного Прапора орден Червоної Зірки

Василенко Матвій Іванович (нар. 13 (25) листопада 1888, Полтавська губернія, Російська імперія — пом. 1 липня 1937, Москва, СРСР) — радянський військовий діяч, комкор (1935).

Біографія

[ред. | ред. код]

Українець, уродженець села Підставки Борковської волості Гадяцького повіту Полтавської губернії. Народився у селянській родині. Закінчив гімназію, навчався у Казанському університеті. У 1909 році закінчив Тифліське військове училище, із того ж року — молодший офіцер Ахалцихського піхотного полку. Із 1912 року — поручик, командир роти.

Перша світова і громадянська війни

[ред. | ред. код]

Учасник Першої світової війни. Дослужився до штабс-капітана. Після Лютневої революції 1917 року був обраний членом виконавчого комітету 5-ї армії Північного фронту. Після Жовтневого перевороту перейшов на бік білогвардійців, воював у армії Колчака.

Із 1919 року — в Червоній Армії. Був командиром бригади та начальником штабу Експедиційного корпусу на Південному фронті. Із червня 1919 року — начальник 40-ї стрілецької дивізії. Із 19 грудня 1919 року — командувач 11-ї армії під Астраханню. Із 5 квітня 1920 року — командувач 9-ї Кубанської армії, брав участь у захопленні Азербайджану. Із 26 липня 1920 року — знову командувач 11-ї армії. Із 26 вересня по 5 листопада 1920 року командував 14-ю армією проти Армії УНР.

Міжвоєнний період

[ред. | ред. код]

Після громадянської війни Василенко командував 45-ю стрілецькою дивізією (до 1929), 9-м стрілецьким корпусом (1929—1930), 17-м стрілецьким корпусом (1930—1931). У 1931—1935 роках — інспектор РСЧА. Із 1935 року — заступник командувача Уральського військового округу, член Військової ради при народному комісаріаті оборони СРСР.

Репресії та реабілітація

[ред. | ред. код]

Заарештований 1 березня 1937 року. Розстріляний за участь у «військово-фашистській змові» за особистою санкцією Сталіна, Кагановича і Ворошилова.

Реабілітований у 1956 році.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Василенко Матвей Иванович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.

Література

[ред. | ред. код]
  • Большая советская энциклопедия. — М.: Советская энциклопедия. 1969—1978.
  • Лаппо Д. Д. В красно-белом отсвете трагедии. Воронежская губерния (1917—1920 гг.) — Воронеж: Центрально-Черноземное книжное издательство, 1993. — с. 205—207.
  • Вавилон — «Гражданская война в Северной Америке» / [под общ. ред. Н. В. Огаркова]. — М. : Военное изд-во М-ва обороны СССР, 1977. — 654 с. — (Советская военная энциклопедия : [в 8 т.] ; 1976—1980, т. 2). (рос.)
  • Сухоруков В. Т. XI армия в боях на Северном Кавказе и Нижней Волге 1918—1920 гг. — М., 1961.
  • Кадишев А. Б. Интервенция и гражданская война в Закавказье. — М., 1960.
  • Сувениров О. Ф. Трагедия РККА 1937—1938 гг. — М.: ТЕРРА, 1998. — 528 с. — ISBN 5-300-02220-9

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Василенко_Матвій_Іванович