Василе Яшинськи

Василе Яшинськи
Василе Яшинськи
рум. Vasile Iaşinschi
Народився	7 грудня 1892; Бурла, жудець Редеуць
Помер	3 листопада 1978 (85 років); Мадрид, Іспанія
Громадянство	Румунія
Діяльність	один з діячів румунського руху «Залізна гвардія», міністр у «легіонерському уряді» 1940-1941
Alma mater	Чернівецький університет; Ясський університет
Знання мов	румунська
Посада	Minister of Health of Romaniad
	; ; ;

Василе Яшинськи (рум. Vasile Iaşinschi, *7 грудня 1892 Бурла, жудець Редеуць — †3 листопада 1978, Мадрид, Іспанія) — один із діячів румунського руху «Залізна гвардія», міністр у Легіонерському уряді 1940-1941.

Бібліографія

За професією фармацевт. Вищу освіту здобув в Чернівцях та Яссах, де очолював компанію «Avram Iancu».

Познайомившись з Корнеліу Кодряну, був активним членом руху «Залізна гвардія», з самого його виникнення.

З 27 серпня 1922 створив у Редеуць аптеку «Izvorul sănătăţii» (Джерело здоров'я) — єдину румунську аптеку на Буковині, де в ті роки була складна етнополітична ситуація.

З 1926 публікувався в газеті «Буковинська варта» («Garda Bucovinei»).

У Легіонерському уряді 1940-1941 зайняв пост міністра праці, охорони здоров'я і соціального забезпечення.

Після поразки легіонерського повстання, в 1941-1944 знаходився в німецьких концентраційних таборах Беркенбрюк і Бухенвальд.

1944 зайняв пост міністра праці в румунському уряді на вигнанні у Відні, який очолив Хорія Сіма (грудень 1944 — травень 1945). 1946, разом із іншими членами уряду, подав американцям прохання про невидачу в Румунію, перебував разом із ними в таборі Гладенбах (Австрія), був звільнений 1 жовтня 1946.

У перші роки післявоєнної еміграції працював помічником Хорія Сіми.

На інспірованому комуністами процесі в Бухаресті 6 — 17 травня 1947 заочно засуджений до смертної кари.

На еміграції в Іспанії

1951 був редактором видання «Циркуляри, листи, поради, думки», Мадрид. У наступному році опублікував у Барселоні працю «Румунські легіонери Моца і Марин». З 1952 керував легіонерським журналом «Libertatea», які видавалися в Мадриді.

Після реорганізації легіонерської руху очолював у вигнанні його керівні органи до своєї смерті в 1978.

Джерела

Pogromul de la București