Перейти до вмісту

Василишин Максим Романович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Василишин Максим
Максим Романович Василишин
 Солдат
Загальна інформація
Народження9 листопада 2003(2003-11-09)
м.Львів
Смерть18 червня 2022(2022-06-18) (18 років)
с.Вірнопілля, Ізюмський район, Харківська область
ПохованняЛичаківський цвинтар
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Alma MaterЛьвівський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут, Українська академія лідерства і Львівський торговельно-економічний університет
Псевдо«Паджеро»
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
ФормуванняКарпатська Січ (батальйон)
Війни / битвиРосійсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Василишин Максим Романович (9 листопада 2003, Львів — 18 червня 2022, с.Вірнопілля, Ізюмський район, Харківська область) — український воїн-доброволець, загинув під час російського вторгнення в Україну 2022 року.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Максим Василишин народився 9 листопада 2003 року в місті Львові.

Навчався в Новороздільській ЗОШ № 5 (20102017) та Ліцеї №66 м. Львова (20172019).

Далі навчання продовжив у Львівському військовому ліцеї імені Героїв Крут (20192020), а потім - в Українській Академії Лідерства (20202021). В 2021 році став студентом Львівського торговельно-економічного університету (20212022).

З першого дня війни, 24 лютого, долучився до волонтерства, записався у місцеву самооборону Львова, а 27 лютого 2022 року поїхав у Київ, захищати столицю у складі окремого загону спеціального призначення «Азов». Згодом перейшов до 49-го окремого стрілецького батальйону «Карпатська Січ» на посаду пілота БПЛА. Воював на Ізюмському напрямку, біля Барвінкового, у 93-ій окремій механізованій бригаді «Холодний Яр».

Загинув 18 червня 2022 року в с.Вірнопілля, Ізюмського району, Харківської області.

Похований 21 червня 2022 року на Личаківському військовому цвинтарі м. Львова[1][2][3].

Залишилися батьки та молодший брат.

Могила Василишин Максим

Нагороди

[ред. | ред. код]
  Указом Президента України №517/2023 від 24 серпня 2023 року [4] за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, і самовіддане виконання військового обов’язку нагороджено Василишина Максима Романовича орденом “За мужність” ІІІ ступеня.
  За виняткову жертовність і героїзм, відповідно до розпорядження Львівського міського голови від 23.05.2024 року за № 199 [5] відзнакою «Почесний знак святого Юрія» (посмертно) нагороджений військовослужбовець  49-го  окремого  піхотного  батальйону «Карпатська Січ» імені Олега Куцина 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр» оперативного командування «Схід» Сухопутних військ Збройних Сил України солдат Максим Василишин. Віддав життя за волю України 18 червня 2022 року у селі Вірнопілля Харківської області. Відзнаку отримали батьки Мар’яна Олегівна та Роман Богданович.

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

У пам'ять про Максима Василишина та інших Героїв м. Новий Розділ видана Книга Пам'яті Героїв Новороздільської громади[6].

У Львові 12 серпня 2022 року вшанували пам’ять загиблих студентів[7].

Василишин Максим — учасник проекту "UNISSUED DIPLOMAS"[8].

9 листопада 2023 року у Ліцеї N.66 м. Львова відбулось відкриття меморіальної таблиці, присвяченої пам’яті випускника ліцею, Максима Василишина, який загинув, захищаючи Українську Державу від російських загарбників. Подія присвячена його "20-ти літтю".

Меморіальна таблиця Максиму Василишину
Ліцей 66. Меморіальна таблиця Максиму Василишину

Алея пам'яті Героїв

[ред. | ред. код]
Дерево пам'яті Максима Василишина
Дерево пам'яті Максима Василишина

12 травня 2023 року в парку "Залізна Вода" у Львові висадили дерева пам'яті[9]. 8 явір-кленів – це вісім героїчних історій, які мали б інше завершення, якби не російське повномасштабне вторгнення в Україну. На кожне дерево почіплено іменний надпис у вигляді військового жетону. Біля алеї розмістили інформаційний стенд, на якому є імена та фотографії військовослужбовців. Біля кожного є QR-код, перейшовши за яким, можна прочитати про кожного з Героїв[10].

Алея Героїв

[ред. | ред. код]
Алея Героїв у м. Новий Розділ
Алея Героїв у м. Новий Розділ

25 лютого 2024 року в м. Новий Розділ відкрито Алею Героїв в знак вшанування 52 воїнів новороздільчан, які віддали своє життя за Україну. [11]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Сьогодні Львів прощається із п'ятьма Героями // GalInfo.
  2. Львів’яни попрощалися із п’ятьма захисниками, які загинули боронячи Україну // Суспільне.
  3. У Львові попрощалися з п’ятьма загиблими Героями // PravdaTUT Lviv.
  4. Указ Президента України №517/2023 від 24 серпня 2023 року // сайт Президента України
  5. Розпорядження Львівського міського голови від 23.05.2024 року за № 199 / Львівська міська рада
  6. Книга пам'яті Героїв Новороздільської громади // Вісник Розділля
  7. «Дипломи, які ніколи не видадуть». У Львові вшанували пам’ять загиблих студентів // Радіо Свобода
  8. UNISSUED DIPLOMAS
  9. Алея пам'яті Героїв: у львівському парку родичі загиблих військових висадили дерева пам'яті // Львівська міська рада
  10. Алея пам’яті Героїв: в парку “Залізна вода” родичі загиблих військових висадили дерева пам’яті // Сихів медіа
  11. Алея Героїв... місце пам’яті, смутку і гордості... 52 Героя, від 18-річного до 56-річного.... // Вісник Розділля, редакція газети м. Новий Розділ

Джерела

[ред. | ред. код]