Васильченко Гнат Михайлович
Гнат Михайлович Васильченко | ||||
---|---|---|---|---|
Генерал-майор генеральний хорунжий | ||||
Загальна інформація | ||||
Народження | 30 січня 1872 Ізюм, Харківська губернія, Російська імперія | |||
Смерть | 15 січня 1920 (47 років) Одеська губернія, Українська СРР (загиблий у бою) | |||
Громадянство | Російська імперія | |||
Alma Mater | Академія Генерального штабу | |||
Військова служба | ||||
Роки служби | 1895—1920 | |||
Приналежність | Російська імперія | |||
Рід військ | Піхота | |||
Війни / битви | Перша світова війна, Громадянська війна в Росії | |||
Командування | ||||
8-й Катеринославський корпус гетьмана Скоропадського; Загін генерала Васильченка | ||||
Нагороди та відзнаки | ||||
Гнат Михайлович Васильченко (30 січня 1872, Ізюм, Харківська губернія — 1920, район Одеси) — військовий діяч РІА та Гетьманату, найвищі звання відповідно генерал-майор та генерал-хорунжий, учасник білого руху.
Народився в Ізюмі. Закінчив Ізюмське реальне училище, Олексіївське військове училище в м.Москва (1895), Миколаївську академію Генерального штабу (1906). Служив у 32-й гарматній бригаді в м.Рівне, Кавказькому військовому окрузі.
Учасник Першої світової війни, з 15.6.1915 р. — полковник, з листопада 1917 — генерал-майор, командувач російського 5-го Кавказького корпусу. У березні 1918 р. вивів частину своїх військ зі східної Туреччини на південь України. У 1918 році — на службі в Армії Української Держави, командир 8-го Катеринославського корпусу. Під час Протигетьманського повстання зі своїми частинами вирушив до Криму на з'єднання з білогвардійськими військами (так званий «Катеринославський похід»). У 1919 році — у білогвардійських військах Збройних Сил Півдня Росії. Навесні 1919 року — командир бригади в Кримському корпусі. У другій половині 1919 року — командир зведеного полку, бригади 34-ї дивізії у складі 4-ї піхотної дивізії. Восени 1919 року брав участь у боях з армією УНР, махновськими повстанськими формуваннями.
Загинув у бою з більшовиками, на початку 1920 року в районі Одеси.
- Михайло Омелянович-Павленко. Спогади командарма (1917—1920). — Київ. — Темпора. 2007. — 552 с.
- Буравченков А. О. Васильченко Гнат Михайлович [Архівовано 1 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 447. — ISBN 966-00-0734-5.
- Ярослав Тинченко. Офіцерський корпус армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга 1. Київ. «Темпора». 2007. -536с. с.71-72.
- Я.Тинченко. Українські збройні сили: березень 1917 р.-листопад 1918 р. (організація, чисельність, бойові дії). Київ. «Темпора». 2009. -480с. с.296-304.
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Генерал-майори (Російська імперія)
- Народились 30 січня
- Народились 1872
- Уродженці Ізюма
- Померли 15 січня
- Померли 1920
- Померли в Українській РСР
- Випускники Імператорської Миколаївської військової академії
- Кавалери ордена Святої Анни 3 ступеня
- Кавалери ордена Святої Анни 4 ступеня
- Кавалери ордена Святого Станіслава 3 ступеня
- Російські військовики Першої світової війни
- Загинули в боях Громадянської війни в Росії
- Слобожани
- Уродженці Ізюмського району
- Генерали Української Держави