Василь Курилик
Василь Курилик | |
---|---|
William Kurelek | |
Народився | 3 березня 1927 Вітфорд, Альберта, Канада |
Помер | 3 листопада 1977 (50 років) Торонто, Канада |
Країна | Канада[1] |
Діяльність | художник, письменник |
Галузь | образотворче мистецтво[2] |
Alma mater | Манітобський університет |
Знання мов | англійська |
Членство | Канадська королівська академія мистецтвd |
Роки активності | 1950—1977 |
Magnum opus | «Лабіринт», серія робіт «Страсті Христові» |
Нагороди | Член Ордену Канади |
Сайт | kurelek.ca |
Василь Курилик (англ. William Kurelek) (3 березня 1927, Вітфорд, Альберта, Канада — 3 листопада 1977 Торонто) — українсько-канадський художник і письменник.
Член Об'єднання українських мистців у Канаді, почесний доктор Віндзорського університету.
Народився 3 березня 1927 року у Вітфорді (Альберта). Батько Дмитро народився у селі Борівці, тепер Чернівецька область, а мати — в Канаді. Дитячі роки минули на батьківській фермі. Родина переїхала спочатку до Манітоби, потім до Онтаріо. Навчався в Художньому коледжі Онтаріо.
Закінчив Манітобський університет зі ступенем бакалавра (1949). Щоб учитися, заробляв миттям машин, працював дроворубом. Навчався в інституті Аленде в Мехіко, потім у Лондоні. Пішки пройшов шлях від Вифлеєма до Єрусалима. У 1960 році повернувся у Канаду, поселився у місті Торонто. Перша виставка його картин відбулася 1960 року в галереї Айзака. Намалював понад 7 тис. картин. У 1970 і 1977 відвідав Україну. Помер 3 листопада 1977 року в Торонто.
Своїми творами В. Курилик відкриває північноамериканцям вітчизну своїх батьків — Україну. Широко знана його серія «Піонери», присвячена першопрохідцям Канади, серед яких чимало українців. Чотири картини з цієї серії прикрашають інтер'єр резиденції Генерал-губернатора Канади.
Добре відоме символічне полотно митця «Атомна Мадонна», написане ще в дочорнобильську добу — твір-передбачення, застереження людству. Невипадково полотно після 1986 року набуло іншої назви — «Чорнобильська Мати Божа». Найважливішими у своїй творчості сам В.Курилик вважав серію «Страсті Христові» та ілюстрації до Євангелія, однак найбільш популярними були і найкраще продавались його «прерійні» картини зі сценами життя канадських піонерів-поселенців[3].
Під час другого перебування в Україні в рідному селі батька Борівці на Буковині він написав понад сто малюнків та шість картин. Згодом три з цих картин були передані до Національного художнього музею України.
Серед картин В. Курилика є полотно «Дух Шевченка витає над Канадою» — освідчення незрадливої любові митця до України, її видатного сина. Ця картина зберігається у Національному музеї Тараса Шевченка.
- Вільям Курилик, Життя і Робота, за Андрій Кір (Andrew Kear) [Архівовано 18 квітня 2017 у Wayback Machine.]
- Студія художника, уривок з фільму Галі Кучмій (Halya Kuchmij) [Архівовано 21 вересня 2016 у Wayback Machine.]
- О. Д. Огуй. Курилик Василь [Архівовано 20 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 521. — ISBN 978-966-00-0855-4.
- С. І. Карачко. Курилик Вільям [Архівовано 20 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
- Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.
- Стебельський Б. Василь Курилик // Західньоканадський збірник / Упоряд. Яр Славутич. — Ч. ІІ. –Едмонтон, 1975. — С. 232—252.
- Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
- Герегова С. Українство Василя Курилика через призму його мистецької творчості // Питання історії України: Збірник наукових праць. — Чернівці: Технодрук. — 2008. — Т.11, С. 117—122.
- Ю. Шевельов. З нагоди виставки картин Василя Курилика у Вінніпезі [Архівовано 21 квітня 2021 у Wayback Machine.] // Сучасність. — 1981. — Ч. 1 (241).-С. 50-52.
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |