Перейти до вмісту

Тропінін Василь Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Василь Тропінін)
Тропінін Василь Андрійович
рос. Васи́лий Андре́евич Тропи́нин Редагувати інформацію у Вікіданих
Автопортрет
Народження19 (30) березня 1776(1776-03-30)
Корпово, Новгородська губернія
Смерть3 (15) травня 1857(1857-05-15) (81 рік)
 Москва, Російська імперія[1]
ПохованняВаганьковське кладовище Редагувати інформацію у Вікіданих
НаціональністьУкраїнець
Країна Російська імперія
Жанрпортрет Редагувати інформацію у Вікіданих
НавчанняПетербурзька академія мистецтв (1804) Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьхудожник, рисувальник
Напрямокромантизм Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки творчості1798—1857
ТвориМереживницяd Редагувати інформацію у Вікіданих і Портрет А. В. Тропінінаd Редагувати інформацію у Вікіданих
Роботи в колекціїКурська державна картинна галерея імені Олександра Дейнеки Редагувати інформацію у Вікіданих, Державний музей образотворчих мистецтв Республіки Татарстан Редагувати інформацію у Вікіданих, Третьяковська галерея Редагувати інформацію у Вікіданих, Ермітаж Редагувати інформацію у Вікіданих, Національний музей у Варшаві Редагувати інформацію у Вікіданих, Єкатеринбурзький музей образотворчих мистецтв Редагувати інформацію у Вікіданих, Національний художній музей Білорусі Редагувати інформацію у Вікіданих, Національний художній музей України Редагувати інформацію у Вікіданих, Національна галерея Вірменії Редагувати інформацію у Вікіданих, Російський музей Редагувати інформацію у Вікіданих і Музей Тропініна і московських художників його часу Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Тропінін Василь Андрійович у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Васи́ль Андрі́йович Тропі́нін (19 (30) березня 1776(17760330), с. Корпово, Новгородська губернія — 3 (15) травня 1857) — російський та український живописець, академік петербурзької Академії мистецтв (з 1824 року), представник класицизму; до 1823 року — кріпак.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився у селі Корпово Новгородської губернії. Був кріпаком графа Антона Сергійовича Мініха (онуку знаменитого фельдмаршала), потім його зятя — Іраклія Івановича Моркова. У 1798 вступив до Петербурзької академії мистецтв, де навчався у Щукіна. У 1804 Морков, побоюючись втратити талановитого кріпака, відкликав його з академії.

«Я мало учився в Академії, але навчився в Малоросії: я там без відпочинку писав з натури, і ці мої роботи, здається, найкращі з усього до цих пір мною написаного», — писав згодом.

В Україні жив до 1823, переважно в селі Кукавка (тепер Могилів-Подільського р-ну Вінницької обл). У період творчості, пов'язаний з Україною, Тропінін створив жанрову картину — «Весілля в Кукавці» (1810), портрети українських селян — «Дівчина з Поділля», «Українець», «Українка», «Молодий український селянин», «Хлопчик з топірцем», а також портрети Н. та І. Моркових (бл. 1813), портрет сина (бл. 1818).

1823 — в якості пасхального подарунка звільнений з кріпацтва на 47-му році життя (однак єдиний син Арсеній[ru] залишився в кріпацтві), оселився у Москві. У Москві зустрілися двоє талановитих українців із дуже схожими долями: художник Василь Тропінін і актор Михайло Щепкін. Обоє були кріпаками, за обох з кохання віддалися вільні жінки, у обох сини лишалися кріпаками. Розмовляли, зіставляли, за цей час Тропінін намалював тонкий, душевний портрет пані Олени Щепкіної (дочки турецького паші, матері шістьох дітей, Ангела з трояндою).[2]

1824 — отримав звання академіка за портрет Карла Леберехта.

З багаточисельних творів, наибільш видатні портрети: два його особистих портрети, імп. Миколи I (1825), Татіщева Д.[ru], Дмітрієва І.[ru], Карамзіна, Пушкіна (1827), Гоголя, Брюллова (1836), Н. Уткіна (в Третьяковській галереї Москви), Лазарєва О.[ru], кн. С. И. Гагарина та ін.

Тропінін написав портрети Пушкіна, Брюллова, Мазуриної А.(1829), Булахова П. (1823), Равича К. (1825), Самаріна Ю. (1846), полотна «Мереживниця»[ru] (1823), «Старий жебрак» (1823), «Гаптарка» (1826), «Гітарист» (1823, 1832) та ін.

Твори Тропініна зберігаються у Державній Третьяковській галереї у Москві, Національному художньому музеї України, Львівському музеї українського мистецтва, Музеї Тропініна і московських художників його часу у Москві.

Тропінін і Поділля

[ред. | ред. код]
Див. також: Дівчина з Поділля (В. Тропінін)
Семен Мосолов[3] (1820-ті) Одна з ранніх робіт, в яких вже тоді помітна рука майстра

Боячись втратити свого кріпака, роботи якого помітила імператриця, граф поспішно забирає його з Академії і у вересні 1804 року відправляє в свій український маєток — село Кукавку Кам'янець-Подільської губернії Могилівського повіту, що на Дністрі. Він доручив своєму талановитому кріпакові скласти проєкти палацу та сільської церкви, будівництво яких надалі велося під наглядом Тропініна.

До 1821 року життя і творчість Тропініна були тісно пов'язані з Україною, з Поділлям (у Кукавці художник жив у 1804—1812, 1818—1821 рр.).

Тематичний діапазон раннього (кукавського) періоду творчості Тропініна доволі широкий. Портретний живопис, який з часом став основним жанром в працях художника, тісно переплітався з живописом релігійної тематики.

Після завершення у 1806 році будівництва кукавського храму — єдиного архітектурного твору Василя Андрійовича — всі ікони, хоругви і плащаниця були написані ним. До іконостаса ввійшли його роботи «Зняття з хреста», «Бог Саваоф», «Св. Микола Чудотворець», «Св. Дмитро Солунський», «Віра, Надія, Любов та мати їх Софія». Однак до нашого часу дійшла лише одна фреска — зображення Почаївської богоматері (навпроти іконостасу, нижче купола).

У щойно освяченій церкві, на одній з перших служб, відбулося вінчання кріпака Василя Тропініна з селянською дівчиною Ганною Іванівною Катіною.

Церква колись височіла над селом своєю ошатною ротондою. Тепер вона загороджена густими кронами дерев. Зруйнована в кінці XIX ст. ротонда замінена просто банею, кам'яні фігури святих зникли, урочистий портал в огорожі зруйнований. У своєму теперішньому вигляді церква видається дуже знайомою: моноліт її трактований як пластичний об'єм з підкресленим значенням стін, що виблискують своєю білизною, вузький проріз рідко розташованих вікон без лиштв, але з характерними косими схилами виявляють товщину кам'яного масиву — всі ці риси наближують Кукавську церкву до візантійських храмових споруд.

В Україні Тропінін багато працював над створенням портретів. З великої їх кількості виділяється група робіт, де втілені типи українських селян, епізоди їх повсякденного побуту, те, що умовно можна назвати «тропінінською Україною».

Одна з найкращих ранніх робіт Тропініна — «Дівчина з Поділля». Образ відмічений особливою чистотою і святковістю, яку створює любовно переданий національний костюм. Образ подолянки пройде потім через всю творчість художника. Здається, що в ній втілилося все найкраще, що знайшов Тропінін в Україні.

Серед чоловічих портретів цього періоду привертає увагу «Портрет українця середнього віку» (або «Портрет українця»). Але є версії, що на портреті зображений Устим Кармалюк. Художник, безперечно, прагнув передати образ мужній і благородний. Саме таким і був цей народний ватажок селянського руху, що на той час охопив все Поділля. До кукавського періоду належить і одна з найкращих робіт художника «Портрет сина[ru]». Поетичний, зігрітий внутрішнім теплом щирої любові до сина, портрет є справжнім шедевром. В ньому втілена надія художника на те, що сину випаде інша доля, і він буде вільний.

Тропінін не був пейзажистом. Пейзаж у його творчості слугував своєрідним фоном, на якому розгорталось народне життя. Із завершених живописних жанрових полотен українського періоду, на жаль, збереглися лише «Весілля в Кукавці» та поодинокі пейзажі, найцікавіший з яких — «Гроза над селом».

На схилі літ Тропінін не раз казав, що саме на Поділлі по-справжньому навчився малярству.

«Я там без відпочинку писав з натури, писав зі всього і зі всіх. І ці мої роботи, здається, найкращі зі всіх, до того часу мною написаних», — згадував Тропінін.

Майстерність і талант Тропініна знаходили все більший відгук у суспільстві і все частіше серед інтелігенції йшла мова про визволення художника з кріпацтва. У травні 1823 року граф Морков під тиском суспільної думки змушений був дати уже немолодому майстру свідоцтво про звільнення з неволі. Однак поміщик відмовився продавати з рабства єдиного сина художника (який отримав свободу лише через 5 років).

Одержавши довгоочікувану волю, Тропінін вирішує офіційно приписати себе до малярського стану. В Раду Академії мистецтв разом з проханням надати звання академіка Російської Академії мистецтв Василь Андрійович подає роботи «Портрет художника Скотнікова», «Мереживниця»[ru], «Старий жебрак», за які 20 вересня 1823 року він був обраний «призначеним академіком».

Посилаючи ці твори до Петербургу, Тропінін розраховував, очевидно, що Академія, враховуючи його майстерність, обійде встановлений порядок і присвоїть йому звання академіка заочно. Та цього не сталося. Його викликали до Петербургу для написання портрета на місці. Василь Андрійович написав для Академії портрет медальєра Карла Леберехта і вже за цю роботу був офіційно визнаний академіком.

Невдовзі родина залишає Петербург і переїздить до Москви. Там, поблизу Кам'яного мосту на Лінивці, проходить подальше життя Тропініна, повністю віддане мистецтву. В Кукавку Василь Андрійович більше не повертався. Але українська тематика, навіяна споминами про Поділля, нерідко з'являлася на його полотнах ще довгий час.

Подоляни

[ред. | ред. код]
  • Українець 1820-ті
    Українець 1820-ті
  • Хлопчик з сопілкою (1810)
    Хлопчик з сопілкою (1810)
  • Хлопчик з топірцем (1810)
    Хлопчик з топірцем (1810)
  • Устим Кармалюк (1820-і)
    Устим Кармалюк (1820-і)
  • Молодий український селянин (1821)
    Молодий український селянин (1821)
  • Подолянка у намитці (1820)
    Подолянка у намитці (1820)
  • Подолянка (1820)
    Подолянка (1820)
  • Весілля в Кукавці (між 1818 та 1821)
    Весілля в Кукавці (між 1818 та 1821)
  • Подолянка із сливами (1848)
    Подолянка із сливами (1848)
  • Українка з Поділля (1800-ті)[4]
    Українка з Поділля (1800-ті)[4]

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

У 1990 р. в селі Кукавка Вінницької обл. встановлено пам'ятник Тропініну (автор — М. Крижанівський). Починаючи з 1970-х років, тут проводяться традиційні Тропінінські свята.

Тропінін є персонажем історичного роману українського письменника часів СРСР Василя Кучера «Устим Кармалюк».

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Тропинин Василий Андреевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. ↑ Художник-кріпак Василь Тропінін - UAHistory. UAHistory (укр.). 14 травня 2016. Процитовано 17 травня 2016.
  3. ↑ а б Не только художник, но и коллекционер (ru-RU) . Процитовано 24 березня 2024.
  4. ↑ В.Тропінін. Українка з Поділля // Сайт «Етнографія» — ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України
  5. ↑ Вважається одним із найбільш вдалих потретів Пушкіна, поряд з найвідомішим портретом Пушкіна роботи Ореста Кіпренського
  6. ↑ Син каширского поміщика капітана Миколи Семёновича Мосолова (1775 – 1859)
  7. ↑ Dmitri Petrovich Voeikov. geni_family_tree (укр.). 11 лютого 2024. Процитовано 24 березня 2024.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тропінін_Василь_Андрійович&oldid=44206936