Очікує на перевірку

Василюк Ірина Василівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Василюк.
Ф
Ірина Василюк
Особисті дані
Повне ім'я Ірина Василівна Василюк
Народження 18 травня 1985(1985-05-18) (39 років)
  СРСР
Громадянство Україна Україна
Позиція захисниця
Інформація про клуб
Поточний клуб Україна «Оболонь» Київ
Номер 18
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2001 Україна «Київська-Русь» 6 (0)
2002 Україна «Волинь» 3 (0)
2003 Україна «Харків» 3 (0)
2003 Україна «Луганочка» 5 (0)
2004 Україна «Металіст» 13 (2)
2008 Росія «Енергія» (В) ? (?)
2009 Україна «Іллічівка» 5 (2)
2009—2012 Польща «Медик» (К) ? (?)
2012—2014 Росія «Мордовочка» 32 (3)
2015 Росія «Рязань-ВДВ» 20 (0)
2016—2018 Україна «Житлобуд-2» 37 (8)
2021—2022 Україна «ДЮСШ-26» 10 (1)
2022 Україна «Маріуполь» 13 (2)
2023— Україна «Оболонь» (К) 6 (5)
Професіональні клуби (футзал)
Роки Клуб І (г)
2017—2019 Україна «AFC 5G» (Київ) ? (?)
2021 Україна «Будстар-НПУ» 3 (2)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
2004—2018 Україна Україна 65 (0)
Звання, нагороди
Нагороди
Медаль Медаль «За працю і звитягу»
Медаль Медаль «За працю і звитягу»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Дані оновлено 6 січня 2022.

Ірина Василівна Василюк (нар. 18 травня 1985) — українська футболістка і футзалістка, захисниця київського клубу «ДЮСШ-26», виступала в збірній України з футболу.

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Проживала в Луцьку. Футболом розпочала займатися на професіональному рівні у 19-річному віці, після переїзду до Києва[1]. Дорослу футбольну кар'єру розпочала в столичному клубі «Київська-Русь». Потім перейшла до харківського «Металіста», з яким у сезоні 2004/05 років виступала в жіночій Лізі чемпіонів. У 2008 році виїхала до Росії, де виступала за «Енергію» (Воронеж). Наступного сезону повернулася до України, захищала кольори «Іллічівки». Проте по ходу сезону виїхала до Польщі, де виступала у місцевій вищій лізі за «Медик» (Конін). У 2012 році повернулася до Росії, підписавши контракт з «Мордовочкою». Дебютувала за нову команду 8 жовтня 2012 року в переможному (2:0) домашньому поєдинку 6-о туру чемпіонату Росії проти «Дончанки» (Азов). Ірина вийшла на поле в стартовому складі та відіграла увесь матч, а на 78-й хвилині відзначилася дебютним голом за свою команду[2]. У команді відіграла три сезони, за цей час у чемпіонаті Росії зіграла 32 матчі та відзначилася 3-а голами. У 2015 році підсилила «Рязань-ВДВ», за який дебютувала 18 квітня того ж року в нічийному (1:1) виїзному поєдинку 1-о туру чемпіонату Росії проти «Росіянки». Василюк вийшла на поле в стартовому складі та відіграла увесь матч[3]. У команді провеле один сезон, зіграла 20 матчів у російському чемпіонаті, забитими м'ячами не відзначалася. У 2016 році повернулася до України, де підписала контракт з «Житлобудом-2». У сезоні 2017/18 років разом з харків'янками стала віце-чемпіоном України.

Кар'єра в збірній

[ред. | ред. код]

Дебютувала у національній збірній України 28 квітня 2004 року в програному (0:6) поєдинку проти Німеччини, вийшовши на поле на останні 20 хвилин матчу[4]. У 2008 році потрапила до списку футболісток, які поїхали на чемпіонат Європи 2009 року[5]. Українки посіла останнє четверте місце в своїй групі і покинули турнір. Востаннє футболку національної команди одягла 4 вересня 2018 року в переможному (2:0) домашньому поєдинку проти Угорщини. Василюк вийшла на поле в стартовому складі та відігравла увесь матч[4]. У складі збірної України зіграла 65 матчів.

Досягнення

[ред. | ред. код]
«Житлобуд-2»

Державні нагороди

[ред. | ред. код]
  • Медаль «За працю і звитягу» (7 вересня 2023) — За досягнення високих спортивних результатів на ІІІ Європейських іграх у м.Кракові (Республіка Польща), виявлені самовідданість та волю до перемоги, піднесення міжнародного авторитету України.[6]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ ІРА ДЯТЕЛ ТА ІРИНА ВАСИЛЮК ПРО ЖІНОЧИЙ ФУТБОЛ В УКРАЇНІ. Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 2 березня 2019.
  2. ↑ MORDOVOCHKA VS. DONCHANKA AZOV 2 — 0 [Архівовано 13 серпня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
  3. ↑ ROSSIYANKA VS. RYAZAN 1 — 1 [Архівовано 7 березня 2019 у Wayback Machine.] (англ.)
  4. ↑ а б ІРИНА ВАСИЛЮК: «ФУТБОЛ, ТИ — МОЄ ЖИТТЯ…». Архів оригіналу за 17 грудня 2023. Процитовано 17 грудня 2023.
  5. ↑ Куцев определился с составом [Архівовано 2018-03-09 у Wayback Machine.]
  6. ↑ Указ Президента України № 565/2023 від 7 вересня 2023 року "Про відзначення державними нагородами України членів національної збірної команди України на ІІІ Європейських іграх". Процитовано 7 вересня 2023.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Василюк_Ірина_Василівна&oldid=42926852