Василій III

Василій Іванович
староцерк.-слов. Василї Іѡанновичъ
Василій Іванович
10-ий Великий князь Московський
27 жовтня 1505 — 3 грудня 1533
Попередник	Іван III Васильович
Наступник	Іван IV Грозний
Народився	25 березня 1479(1479-03-25) Москва
Помер	3 грудня 1533(1533-12-03) (54 роки) Похований в Архангельському соборі в Москві.
Похований	Архангельський собор
Відомий як	державний діяч
Громадянство	Велике князівство Московське.
Батько	Іван III Васильович
Мати	Софія Палеолог
У шлюбі з	Соломонія Сабурова, Глинська Олена Василівна
Діти	сини: Іван, Юрій = дочки:
Релігія	схизматик
Медіафайли у Вікісховищі

Василій III Іванович (25 березня 1479 — 3 грудня 1533) — великий князь московський (1505–1533), син великого князя московського Івана III Васильовича та Софії Палеолог, батько великого князя московського і першого самопроголошеного московського царя, Івана IV Грозного.

Біографія

Внутрішня політика

Як правитель Великого князівства Московського Василій III продовжував політику свого батька, прагнучи до «зібрання» всіх заліських земель під своєю рукою і посилення влади великого князя. Спирався на дворових людей, оточив себе довіреними людьми з числа дяків (Ф. Мишурин, М. Путятин, Є. Циплятєв), хоча в його уряді були й бояри (М. Захар'їн, М. Тучков-Морозов).

У церковній політиці спочатку підтримував релігійно-політичну течію «нестяжателів», але з 20-х років XVI ст. віддав перевагу послідовникам Йосифа Волоцького — «йосифлянам». Був жорстоким правителем, придушував найменші прояви опозиційності: відправив у заслання митрополита Варлаама, засудив Максима Грека та московського церковного діяча Вассіана Патрикеєва, наказав стратити дипломата I. Берсеня-Беклемішева. Однак у боротьбі з боярством виявляв обережність і тяжів до компромісів.

Зовнішня політика

За панування Василія III Московська держава територіально зросла і зміцніла. Було встановлено дипломатичні стосунки з Францією та Індією. Василій III активізував зносини з Австрією (австрійський посол Сигізмунд Герберштейн залишив мемуари про Московію початку XVI ст.); провадив війни проти удільних князів (приєднав до своїх володінь Псков, Рязань, деякі території Казанського та Кримського ханства.

Битва під Оршею, картина невідомого автора.

Він не зупинився після «зібрання» практично всіх земель Північно-Східної Русі та заявив про свої претензії на землі колишньої Київської Русі, в першу чергу Київ ^{[джерело?]}, Полоцьк і Вітебськ Скориставшись із виступу частини українських та білоруських феодалів на чолі з князем Михайлом Глинським проти великого князя литовського, розпочав війну проти Литовсько-Руської держави, яка увінчалась взяттям Смоленська у 1514 році. Проте 8 вересня того ж року московські війська зазнали тяжкої поразки під Оршею від русько-литовської армії, на чолі з князем Костянтином Острозьким, яка надовго спинила московську експансію на захід. За перемир'ям, укладеним у 1522 році Смоленськ відійшов до Московії, проте здобути Полоцьк та Вітебськ Василію так і не вдалось.

На схилі віку Василій Іванович розлучився з безплідною царицею Соломонією (з роду Сабурових) і одружився з племінницею українського князя-емігранта М. Глинського — Оленою Глинською (?—1538). Від цього шлюбу народився спадкоємець престолу — майбутній Московський цар Іван IV Васильович Грозний.

Посилання

• Мицик Ю. А. Василій III Іванович [Архівовано 1 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 444. — ISBN 966-00-0734-5.
• Історія Росії (з найдавніших часів до кінця XVIII століття). Навчальний посібник / Автор-укладач В. М. Мордвінцев. — К., 2013.
• Сборник Императорского Русского Исторического Общества. Т. 99. Памятники дипломатических сношений древней России с державами иностранными. — СПб., 1884. (рос.)