Вахач

Буровий верстат, у якому для приводу «вахача» (на передньому плані) використано локомобіль

Мобільна польська бурова машина з вахачем. 1912 р.

Вахач — частина конструкції установки для ударного буріння з ручним або механізованим приводом.

Вахач — дерев'яна або інша балка, укріплена на стояку. На одному кінці вахача встановлювали систему елементів — «верстат», який складався з обкутих з обох кінців дерев'яних штанг, вантажу над долотом і долота. На іншому кінці «вахача» знаходилися рукоятки (держаки), які полегшували працю робітників. Для зменшення віддачі удару під час зворотного руху служив відбійник — балка, що вдаряла у задню частину «вахача» в кінці коливального руху. Пізніше цей «верстат» обладнали ножицями Фабіана, які оберігали штанги від ударів, а також механізмом, що надавав штангам обертовий рух. Для утримання напрямку долота було запроваджено «кондуктор». Над свердловиною встановлювали дерев'яну вежу — триногу. Через блок на вершині вежі протягували трос з «ложкою», за допомогою якої з вибою свердловини коловоротом піднімали вибурену породу.

У 1912 році у Глініку (Польща) було виготовлено першу бурову машину з «вахачем», яку можна було перевозити.

Див. також

• Історія свердловинних гірничих технологій
• Історія буріння свердловин

Література і джерела

• Гайко Г. І., Білецький В. С. Історія гірництва: Підручник. — Київ-Алчевськ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», видавництво «ЛАДО» ДонДТУ, 2013. — 542 с.
• Бурильна установка часів промислової революції. ХІХ ст. [Архівовано 24 червня 2019 у Wayback Machine.]
• Білецький В. С. Основи нафтогазової справи / В. С. Білецький, В. М. Орловський, В. І. Дмитренко, А. М. Похилко. — Полтава: ПолтНТУ, Київ: ФОП Халіков Р. Х., 2017. — 312 с.