Вахш (річка)
| Вахш | |
|---|---|
 | |
 | |
| 39°16′04″ пн. ш. 71°22′30″ сх. д. / 39.267777777778° пн. ш. 71.375° сх. д. | |
| Витік | Сурхоб |
| • координати | 39°16′04″ пн. ш. 71°22′30″ сх. д. / 39.267777777778° пн. ш. 71.375° сх. д. |
| • висота, м | 7 105 м |
| Гирло | Амудар'я |
| • координати | 37°06′39″ пн. ш. 68°18′53″ сх. д. / 37.110833333333° пн. ш. 68.314722222222° сх. д. |
| Басейн | Аральське море |
| Країни: |  Киргизстан Таджикистан |
| Прирічкові країни: | Киргизстан Таджикистан |
| Довжина | 524 км |
| Площа басейну: | 39 100 км² |
| Середньорічний стік | 660 м³/с |
| Притоки: | Муксуd, Q3348081? і Кизилсу |
| Водойми в руслі | Сарбандське водосховищеd і Q56057649? |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Вахш (тадж. Вахш; перс. وخش), також знана як Сурхоб (тадж. Сурхоб, перс. سرخاب), на півночі центрального Таджикистану, й the Кизилсуу (кирг. Кызылсуу), у Киргизстані, — річка у Середній Азії, зокрема у Киргизстані і Таджикистані, права притока Амудар'ї (басейн Аральського моря; зливаючись із Пянджем утворює одну з найбільших річок регіону Амудар'ю.
Довжина річки — 524 км, з яких 2/3 у Таджикистані (пониззя) і 1/3 — у Киргизстані (верхів'я). Площа басейну — 39 100 км².
Живлення — здебільшого льодовиково-снігове, лише частково дощове. Паводки спостерігаються в період інтенсивного танення льодовиків: від травня до вересня.
Пересічний показник витрат води — 660 м³/с. причому найбільший (у липні) — 3 120 м³/сек, найменший (у лютому) — 130 м³/сек.
Вахш утворюється від злиття річок Кизилсу і Муксу, у верхів'ї має назву Сурхоб. У верхній та середній течії Вахш має гірський характер, у пониззі — рівнинний.
Більша частина басейну Вахшу розташована в межах Паміро-Алайської гірської системи.
У верхів'ї Сурхоб тече на захід; прийнявщи зліва річку Обіхінгоу отримує назву Вахш, і після цього повертає на південний захід.
Вахш тече переважно вузькою долиною, яка місцями являє собою глибоку ущелину. У верхів'ї, на висотах 2800—3500 м над рівнем моря, у долині Вахшу чимало озер. На відстані 170 км від гирла входить у Вахшську долину, де розбивається на рукави.
На річці споруджено Вахшський каскад ГЕС, що має у своєму складі: Нурецька ГЕС, Байпазинська ГЕС, Сангтудинська ГЕС-1, Сангтудинська ГЕС-2, Сарбандська ГЕС, Центральна ГЕС, Перепадна ГЕС. Статус довгобуду має Рогунська ГЕС.
Від річки відгалужуються канали: Вахшський та Шуроабадський
У пониззі річка є частково судноплавною.
На берегах Вахшу (за течією вниз) стоять міста і поселення: Сари-Таш, Дароот-Корган, Дарбанд, Нурек, Курган-Тюбе.
У долині Вахшу створений і функціонує заповідник «Тигрова балка».
- Вахш // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1978. — Т. 2 : Боронування — Гергелі. — 542, [2] с., [30] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с., стор. 139
- Вахш // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- ↑ Вахш // Варлен — Венглейн (БСЭ1) — 1928. — Т. 9. — С. 99.