Перейти до вмісту

Вацлав Собеський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Вацлав Собеський
Wacław Sobieski
Народився26 жовтня 1872(1872-10-26)
м. Львів
Помер3 квітня 1935(1935-04-03) (62 роки)
м. Краків
ПохованняРаковицький цвинтар Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Республіка Польща Редагувати інформацію у Вікіданих
Національністьполяк
Діяльністьісторик Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materЯгеллонський університет
Галузьісторія
ЗакладЯгеллонський університет
Вчене званняпрофесор
Науковий ступіньдоктор історії
Відомі учніГ.Барич, С.Бодняк, А.Стшелєцький, В.Чаплинський, О.Галецький, Л.Колянковський, А.Левак, К.Піварський та ін.
Аспіранти, докторантиKazimierz Piwarskid Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоПольська академія знань
Національна ліга[d]
Association of the Polish Youth "Zet"d Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяNational-Democratic Partyd Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиЯкуб Собеський

Вацлав Собеський (Вацлав Собєський, пол. Wacław Sobieski; 26 жовтня 1872, Львів — 3 квітня 1935, Краків) — польський історик, дослідник історії Польщі та Європи 16—18 ст., видавець джерел, суспільно-політичний діяч.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився у Львові в сім'ї гімназійного вчителя. Школу та гімназію закінчив у м. Ряшів (нині місто Підкарпатського воєводства, Польща). 1892—1896 вивчав історію в Ягеллонському університеті; згодом навчався у Відні, Лейпцизі (Німеччина; у К. Лампрехта) та Парижі (Франція). 1900 захистив докторську дисертацію на тему: «Rokosz Zebrzydowskiego jako walka z kontrreformacją i klerem, część I: Obwarowanie konfederacji warszawskiej na sejmie 1606 r.» (керівник — проф. В.Закшевський).

1901—1905 — працівник бібліотеки Ординації Замойських у Варшаві. Співзасновник (1905) і співредактор «Przeglądu Historycznego». 1905—1907 перебував у науковому відрядженні до архівів Франції та Великої Британії. 1908 на підставі праці «Zabiegi Dymitra Samozwańca o koroną polską» здобув габілітацію в Ягеллонському університеті. Від 1908 — приват-доцент, від 1910 — професор Ягеллонського університету. 1908—1910 працював у Архіві гродських і земських актів у Кракові. Член-кореспондент (1920), дійсний член (1928) АН у Кракові. Член Варшавського наукового товариства (1914), Королівського наукового товариства у Празі (Чехословаччина; 1927), Слов'янського інституту в Празі (1928), Угорського історичного товариства (1932). 1927—1934 — віце-президент Польського історичного товариства, 1927—1934 — голова його краківського відділення. Творець наукової школи (учні — Г.Барич, С.Бодняк, А.Стшелєцький, В.Чаплинський, О.Галецький, Л.Колянковський, А.Левак, К.Піварський та ін.).

Помер у м. Краків.

Дослідження

[ред. | ред. код]

Проблематика масових релігійних рухів у Польщі на широкому європейському тлі:

  • «Rola jezuitów w dziejach Rzeczypospolitej Polskiej» (1901),
  • «Nienawiść wyznaniowa tłumów za rządów Zygmunta III» (1902),
  • «Trybun ludu szlacheckiego» (1905),
  • «Polska a hugenoci po nocy św. Bartolomieja» (1910).

Польсько-європейські відносини:

  • «Henryk IV wobec Polski i Szwecji 1602—1610» (1907),
  • «Źółkiewski na Kremliu» (1920),
  • «Walka o ujście Wisły» (1918).

Зламні періоди європейського та польського минулого:

  • «Szkice historyczne» (1904),
  • «Studia historyczne» (1912),
  • «Pamiętny sejm», (1913),
  • «Kościuszko w Ameryce: Zjednoczenie ideałów Polski i Ameryki» (1918),
  • «Dzieje rewolucji angielskiej» (1922),
  • «Polska pod rządami królów elekcyjnych do Stanisława Augusta» (1930).

Один із творців ідеології нової краківської історичної школи («Lelewel a szkoła krakowska» (1896), «Optymizm i pesymizm w historizofii polskiej» (1908)).

Автор синтетичної праці «Dzieje Polski» (т. 1—3, 1923—1925). Видав «Archiwum Jana Zamoyskiego» (т. 1, 1904).

Джерела та література

[ред. | ред. код]