Очікує на перевірку

Ващук Микола Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ващук Микола Васильович
Народився5 червня 1959(1959-06-05)
Велика Хайча, Овруцький район, Житомирська область, Українська РСР, СРСР
Помер14 травня 1986(1986-05-14) (26 років)
Москва, СРСР
·Гостра променева хвороба
ПохованняМитинський цвинтар
Країна Українська РСР
НаціональністьУкраїнець
Місце проживанняПрип'ять (1982-1986) евакуювали
ДіяльністьЛіквідатори наслідків аварії на Чорнобильській АЕС
ПосадаКомандир відділення СВПЧ-6 по охороні м Прип'ять
Військове званнясержант
БатькоВасиль Ващук
У шлюбі зІнна Ващук
ДітиАнатолій Миколайович Ващук
Нагороди
орден Червоного Прапора Орден «Золота Зірка»

Ващук Микола Васильович (5 червня 1959, Велика Хайча, Овруцький район, Житомирська область — 14 травня 1986, Москва) — ліквідатор аварії на Чорнобильській АЕС, командир відділення 6-ї самостійної воєнізованої пожежної частини з охорони міста Прип'ять, Герой України (2006).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Микола Васильович Ващук народився 5 червня 1959 року в селі Велика Хайча Овруцького району на Житомирщині у селянській родині. У 1974 році закінчив хлопець 8 класів. Після закінчення середньої школи працював у Києві на заводі «Більшовик». У 1978—1980 роках проходив службу у лавах Радянської Армії. У 1982 році був прийнятий на роботу в органи внутрішніх справ на посаду пожежного 6-ї самостійної воєнізованої пожежної частини (СВПЧ-6) з охорони міста Прип'ять. З лютого 1985 року працював командиром відділення СВПЧ-6.

26 квітня 1986 року начальником чергового пожежного караулу був лейтенант Володимир Правик та — пожежники: Микола Ващук, Василь Ігнатенко, Віктор Кібенок, Микола Титенок, Володимир Тишура та інші.

Микола чергував замість товариша, на початку травня мав одружитися. Під час ліквідації аварії встановив автодрабину між третім і четвертим енергоблоками. Його відділення проклало робочу рукавну лінію на покрівлю. О 4 год 50 хв пожежу локалізовано.

Після тривалого впливу високого рівня радіаційного опромінення, теплового виділення та задимлення Миколу Ващука було виведено з бойової обслуги і госпіталізовано. Лікувався він у спеціальній клініці Москви, однак доза опромінення була надто висока.

Помер Микола Васильович 14 травня 1986 року. Поховали його у Москві на Митінському кладовищі.

Сім'я

[ред. | ред. код]

Залишилась вдова Інна та син Анатолій.

Нагороди

[ред. | ред. код]
Погруддя Миколи Ващука, Меморіальний комплекс жертв Чорнобильської катастрофи в Києві, 29.06.2019

Згадується у документальному фільмі «Чорнобиль: Два кольори часу» (Укртелефільм, 1986-88).

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

Ім'я Героя вибито на одній із плит меморіалу Героям-чорнобильцям у Києві на перетині бульвару Верховної Ради та проспекту Миру; меморіалу загиблим працівникам МВС України у Києві на Солом'янській площі; на стелі з іменами Героїв-чорнобильців у Сімферополі у парку Гагаріна біля входу з вулиці Павленко.

  • Пам'ятник Миколі Васильовичу Ващуку — бронзове погруддя, стоїть на постаменті з червоного граніту висотою 3,4 метра, — в його рідному селі Велика Хайча.
  • У місті Вінниця є вулиця Миколи Ващука. Також вулиця Миколи Ващука є у місті Овруч.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Указ Президента України № 328/2006 від 21 квітня 2006 року «Про присвоєння звання Герой України». Архів оригіналу за 11 липня 2020. Процитовано 3 червня 2022.
  2. Указ Президента України № 316/96 від 8 травня 1996 року «Про нагородження відзнакою Президента України — хрестом „За мужність“»
  3. Ушел из жизни самый известный во всем мире чернобылец [Архівовано 11 жовтня 2015 у Wayback Machine.](рос.)

Джерела

[ред. | ред. код]


Попередник: Герой Україникавалер ордена «Золота Зірка»
№ 14
21 квітня 2006
Наступник:
Юрковська Олена Юріївна Ігнатенко Василь Іванович