Перейти до вмісту

Вейо Балтцар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Вейо Балтцар
фін. Veijo Baltzar Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився9 червня 1942(1942-06-09) (82 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Куопіо, Фінляндія Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Фінляндія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьписьменник, театральний режисер, поет, радник з культури Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творівфінська Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки активності1968 — тепер. час
ДітиKasimir Baltzard Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Вейо Балтцар у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Вейо Балтцар[1] (фін. Veijo Baltzar, народ. 9 червня 1942, місто Куопіо[2], Фінляндія) — фінський письменник і драматург циганського походження; пише фінською мовою. Письменник, сценарист, художник, театральний режисер, поет і громадський діяч, відомий зокрема й за межами Фінляндії. У 2011 році президент країни Тар'я Халонен присвоїла Вейо Балтцару за його заслуги в розвитку культури звання заслуженого діяча культури («радника з питань культури»[1], Cultural Counsellor).

Його творчий шлях, який розпочався в 1960-і роки, і включає в себе безліч написаних ним літературних творів, а також його культурно-політична громадська діяльність служать культурним містком між циганським і іншими народами[3]. За своїм корінням Балтцар — кочовий циган. Його міцна ідентичність і базова культура, а також глибоке знання культури корінного народу дали можливість сформуватися його широким і критичним поглядам на обидві культури. Більшу частину своєї літературної творчості Балтцар присвятив циганській культурі і міжкультурному діалогу.

Літературна кар'єра

[ред. | ред. код]

Балтцар почав свій творчий шлях романом Polttava tie («Дорога, яка обпалює»), поява якого викликала великий резонанс. Роман опубліковано в 1968 році, і відтоді Вейо Балтцар залишався провідним циганським письменником у Фінляндії. Роман «Дорога, яка обпалює» був першим літературним твором, в якому представник циганської спільноти показав зсередини приховані від інших життя і культуру фінських циган.

Надалі Вейо Балтцар обговорював циганську культуру і стосунки з корінним населенням в численних художніх творах, віршах, драматичних творах і написаних ним лібрето, кіносценаріях та теле- і радиоспектаклях.

Останній роман Вейо Балтцара «У війні і в любові» (фін. Sodassa ja rakkaudessa) вийшов у світ в 2008 році. У цьому творі він описує події геноциду циганського народу, його трагічну долю під час Другої світової війни в Європі, про що раніше не було публікацій.

У зв'язку з публікацією книги і 40-річчям творчого шляху, автора нагороджено медаллю Мікаеля Агрікола. На думку видавництва «Таммі», Вейо Балтцар є глашатаєм циганської спільноти і служить важливою посередницькою ланкою між фінської і циганської культурою.

Театральна кар'єра

[ред. | ред. код]
[4]

Вейо Балтцар є засновником і керівником першого і єдиного у скандинавських країнах професійного циганського театру. У 1976 році Балтцар заснував при Театральному інституті циганський театр «Дром» , який активно виступав по всій Фінляндії і за кордоном. Цей театр, який народився на основі театрального циганського курсу, швидко отримав статус професійного. Театральний Центр Фінляндії нагородив «Дром» у 1981 році за творчі досягнення (Theatre Act of the Year prize). Вейо Балтцар сам писав тексти, був і викладачем, і керівником, і режисером. Іншими режисерами в театрі були Ілкка Ванне й Ліза Ісотало, за музичну частину відповідав Тоні Еделманн.

Театр «Дром» показав циганську культуру і познайомив фінів з нею художніми засобами, водночас розширюючи і розвиваючи самосвідомість циган знаннями про своє коріння і духовні цінності нації. Наразі назву «Дром» носить активне творче культурне об'єднання, засновником і головою якого є Балцар (www.drom.fi). «Дром» — назва також музичного ансамблю, який виконує сучасну циганську музику. Автором слів пісень, які виконує ансамбль, є Вейо Балтцар[5].

[4]

Балтцар багато разів викладав у Театральному інституті і ставив спектаклі по всій Фінляндії. Вистава «Рай для богів», 1992 року, написана і поставлена ним у студентському театрі міста Куопіо, отримала мистецьку премію комуни Куопіо. В Іматрі Балтцар поставив народну міфічну оперу «Орлі», 1997 року, котра стала популярною і яку потім показали на сцені палацу «Фінляндія» (Finlandia Hall). Наразі Вейо Балтцар керує в Олександрівському театрі міста Гельсінкі своїм колективом, який називається «Інтеграційний театр Балтцара» (прем'єра останньої вистави «Гріх» 20.4.2016[6])[7].

З 1976 року Вейо Балтцар розвиває свій педагогічний метод на засадах емоційного інтелекту «Міжкультурне виховання на практичній основі» і застосовує його у своїй театральній діяльності та роботі з молоддю. Міністерство культури й освіти Фінляндії недавно внесло цю методику до числа потенційного об'єкта імпорту фінського освіти.

Художня творчість

[ред. | ред. код]

Починаючи з 1968 року Балтцар займається також художньою творчістю. Його останню художню виставку під назвою «Північне танго» відкрив заступник міністра закордонних справ Чехії в Празі у грудні 2014 року[8].

Створена під керівництвом Балтцара у 2011 році виставка «Міранда — Голокост циган» організовувалася в багатьох містах Фінляндії, а з травня 2017 року виставка подорожує Європою. Проєкт європейського турне виставки «Очима Міранди 2017—2018» (Through Miranda's Eyes) — це відкриття світового турне. Проєкт підтриманий програмою ЄС «Європа для громадян». Виставка Міранда розповідає про замовчуваний геноцид циган під час Другої світової війни. «Міранда» успішно гастролювала у Фінляндії з 2012 року, де з нею ознайомилося вже більше 1 мільйона відвідувачів. Виставка була представлена у Національному музеї Фінляндії в 2013—2014 роках[9]

Громадська діяльність

[ред. | ред. код]
[10]

У 2002 році Балтцар став ініціатором створення Міжнародної асоціації циганських письменників (IRWA), щоб поліпшити становище циганських письменників на міжнародному рівні.

Балтцар — новатор також у питаннях мультикультуризму. В його останніх публікаціях, таких як «Практична філософія», що вийшла фінською та англійською мовами (ntamo, 2012, 2014 року), Балтцар дає сміливі критичні, але, при тому, конструктивні оцінки, що стосуються багатокультурності в Європі і етнічних взаємин[11]. Балтцар серйозно торкається питань багатокультурності також і в своїх спектаклях.

У 2014 році Вейо Балтцар організував у будівлі Малого Парламенту, Гельсінкі дводенну міжнародну конференцію «Совість Європи», метою якої було відновлення політики Європейського союзу щодо національних меншин, багатокультурності і міграційної політики. Вейо Балтцар опублікував на конференції 24 ініціативи у формі законопроєкту з оновлення політики ЄС щодо багатокультурності Європи, які були далі передані Європейській комісії.

Кримінальне переслідування

[ред. | ред. код]

21 листопада 2019 року Вейо Балтцара заарештовано за підозрою у торгівлі людьми. Згідно з відомостями, опублікованими газетою Helsingin Sanomat, він протягом декількох десятків років маніпулював молодими жінками, намагався їх використовувати, змушував відмовитися від своїх сімей[1].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в HS: Советник по вопросам искусства Вейо Балтцар десятилетиями манипулировал молодыми женщинами и пытался их использовать. Сайт телерадиокомпании Yleisradio Oy. Служба новостей Yle. 2019-1124. Архів оригіналу за 30 листопада 2019. Процитовано 1 грудня 2019.
  2. ↑ Mustalaisen tarina | veijobaltzar.fi. www.veijobaltzar.fi. Архів оригіналу за 15 березня 2017. Процитовано 21 травня 2017.
  3. ↑ yleisradio (10.9.2008). Tammi muisti Veijo Baltzaria mitalilla - Kirjailijan uusin romaani kertoo toisen maailmansodan mustalaisvainoista. Yle. Архів оригіналу за 27 квітня 2021. Процитовано 25 квітня 2021.
  4. ↑ а б Musta ruoska | drom. www.drom.fi. Архів оригіналу за 11 листопада 2017. Процитовано 22 травня 2017.
  5. ↑ History | drom. www.en.drom.fi. Архів оригіналу за 8 лютого 2017. Процитовано 20 травня 2017.
  6. ↑ Integraatioteatteri Baltzar | drom. www.drom.fi. Архів оригіналу за 11 листопада 2017. Процитовано 20 травня 2017.
  7. ↑ Theatre | veijobaltzar.fi. www.en.veijobaltzar.fi. Архів оригіналу за 19 вересня 2018. Процитовано 20 травня 2017.
  8. ↑ Demokraatti. Romanitaiteilja Veijo Baltzarin näyttely Pohjoinen tango esillä Prahassa // Demokraatti : статья. — 2014. — 8 лютого. Архівовано з джерела 19 вересня 2018. Процитовано 25 квітня 2021.
  9. ↑ TME | drom. www.en.drom.fi. Архів оригіналу за 15 серпня 2017. Процитовано 20 травня 2017.
  10. ↑ Kuvataide | veijobaltzar.fi. www.en.veijobaltzar.fi. Архів оригіналу за 8 січня 2018. Процитовано 22 травня 2017.
  11. ↑ Veijo Baltzar:Towards Experiential Philosophy | ntamo. www.ntamo.net. Архів оригіналу за 19 січня 2017. Процитовано 20 травня 2017.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Вейо_Балтцар