Векслер Володимир Йосипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Векслер Володимир Йосипович
Народився19 лютого (4 березня) 1907
Житомир, Волинська губернія, Російська імперія[1]
Помер22 вересня 1966(1966-09-22)[1][2] (59 років)
Москва, СРСР[1]
ПохованняНоводівичий цвинтар
Країна СРСР
Діяльністьфізик, фізик-ядерник
Alma materМосковський енергетичний інститут
Галузьфізика елементарних частинок
ЗакладФізичний інститут імені П. М. Лебедєва
ОІЯД
Науковий ступіньдоктор фізико-математичних наук
Науковий керівникYakov Umanskiyd
Аспіранти, докторантиAndrey Kolomenskiyd
Vladislav Sarantsevd
Q28500382?
ЧленствоРосійська академія наук
Академія наук СРСР
ПартіяКПРС
У шлюбі зСидорова Ніна Олександрівнаd
Нагороди

Володимир Йосипович Векслер (рос. Влади́мир Ио́сифович Ве́кслер; 4 березня 1907, Житомир, УРСР — 22 вересня 1966, Москва (РРФСР) — радянський фізик.

Біографія

[ред. | ред. код]

Навчався в Московському інституті народного господарства імені Плеханова, Московському енергетичному інституті (доктор наук (1940).

Фундатор прискорювальної техніки (фазотрони, синхрофазотрони, синхротрони) у СРСР.

1944 року сформулював принцип автофазування, що мало вирішальну роль для розвитку прискорювальної техніки й дало початок виникнення нової галузі — фізики високих енергій.

1947 — під керівництвом В.Векслера створений перший у СРСР синхрофазотрон.

1956 — В.Векслер став директором Лабораторії фізики високих енергій Об'єднаного інституту ядерних досліджень.

1958 — дійсний член АН СРСР.

1963 — створив в АН СРСР нове відділення — Відділення ядерної фізики.

1963 — присуджена премія "Атом для миру".

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.