Перейти до вмісту

Велавськ

Координати: 51°40′29″ пн. ш. 28°46′12″ сх. д. / 51.674722222222° пн. ш. 28.77° сх. д. / 51.674722222222; 28.77
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Велавськ

Транслітерація назви Valaŭsk
Основні дані
51°40′29″ пн. ш. 28°46′12″ сх. д. / 51.674722222222° пн. ш. 28.77° сх. д. / 51.674722222222; 28.77
Країна Білорусь Білорусь
Область Гомельська область
Район Єльський район
Рада Велавська сільрада
Перша згадка 14 ст.
Населення 589 (2019)
Площа
  • км²
Часовий пояс час у Білорусі
Поштовий індекс 247826
Телефонний код +375-+375 2354
Транспорт, відстані
До Мінська
 - фізична 261 км
Велавськ. Карта розташування: Білорусь
Велавськ
Велавськ
Велавськ. Карта розташування: Гомельська область
Велавськ
Велавськ
Велавськ (Гомельська область)
Мапа

CMNS: Велавськ у Вікісховищі

Велавськ (біл. Валаўск) — агромістечко в Єльському районі Гомельської області Білорусії. Адміністративний центр Валавської сільради. Давнє місто на теренах Овруцької землі. Історично етнографічно заселено українцями.

Історія

[ред. | ред. код]

Місто розташовано на сучасному кордоні України з Білоруссю, на етнічних українських землях Полісся. Знаходиться в 35 км на південний захід від Єльська, за 23 км від залізничної станції Словечно (на лінії Калінковичі — Овруч), за 223 км від Гомеля.

З XIV до першої чверті XVII століття Велавська земля входила до складу Овруцького князівства та Овруцького староства. Від назви місцевості походять Київські бояри Велавські: Ларивон Велавський, його син Давид Велавський та його сини — Булгак, Павло, Яків Покалевський, Андрій Глушко Велавський, Вільнянець.

У середині XV століття «князь Семен... послухавши в них дідізну і вчизну їх, і дав пану Федьку Горлович».

Пізніше Велавськ переважно перебуває при владі панів Трипільських. Зустрічається Велавськ й у «Скарзі польської татарської хоругви стародубовського маршалка, Криштофа Литава на дворян Левковських і Невмерицьких від 7 грудня 1685 року» та інших актових записах.

За письмовими джерелами XVIII століття Велавськ відомий як село у володіння єзуїтів, потім державна власність, з 1777 року майно віленського єпископа І. Масальського, у Мозирському повіті Мінського воєводства Великого князівства Литовського. Після 2-го розділу Речі Посполитої (1793) місцевість окуповує Російська імперія. До 1795 року діяла уніатська Воскресенська церква.

З 1834 року в Мозирському повіті Мінської губернії. Згідно з переписом 1897 року тут розташовувалися церква, церковно-парафіяльна школа, хлібозапасний магазин, 2 лавки, трактир, у Скороднянській волості, поруч однойменна садиба.

Населення:

  • 1795 — 15 дворів.
  • 1834 — 17 дворів.
  • 1866 — 39 дворів, 272 мешканців.
  • 1897 — 60 дворів, 390 мешканців.
  • 1908 — 68 дворів, 460 мешканців.
  • 1917 — 671 мешканців.
  • 1925 — 133 двора, 732 мешканця.
  • 1959 — 837 мешканця.
  • 2004 год — 299 хозяйств, 786 мешканця.
  • 2019 год — 230 хозяйств, 589 мешканця.

Джерела

[ред. | ред. код]