Велике тригонометричне дослідження
Велике тригонометричне дослідження (англ. Great Trigonometrical Survey) — геодезичне дослідження, що проводилося "Топографією Індії"[en] упродовж більшої частини XIX століття. Керував дослідженням спочатку Вільям Ламбтон[en], потім Джордж Еверест. Серед безлічі досягнень під час цього проекту, можна відзначити демаркацію британських територій в Індії і виміри висоти вершин гір в Гімалаях, включаючи Джомолунгму, Чогорі (К2) і Канченджангу. Велике тригонометричне дослідження мало величезне наукове значення. В ході його було проведено перший в історії точний вимір довжини дуги довготи і вимір вертикального відхилення[en].
Велике тригонометричне дослідження Індії розпочалося 10 квітня 1802 року з вимірювання геодезичного базису поблизу Мадраса (нині Ченнаї). Майор Ламбтон вибрав плоскі рівнини, на північ від яких розташований Пагорб св. Хоми[en], а на південь - піднесеність Перумбаук (Perumbauk). Довжина цієї базисної лінії склала 12,1 км. Лейтенант Катер (англ. Kater) був посланий, щоб знайти найбільш відповідні точки на пагорбах на заході, з яких було б видно морське узбережжя у Тлашері[en] і Каннура. З цією метою було вибрано високі пагорби Езгімала[en] і Тадіандамол[en]. Відстань від берега до берега склала 580 км, і дослідження цієї берегової лінії було завершене в 1806 році.[1]
Британська Ост-Індійська компанія планувала, що усе дослідження займе близько п'яти років, але, усупереч очікуванням, воно затягнулося більш ніж на 60 років, тривало і після повстання сипаїв 1857 року, і після закінчення періоду правління Ост-Індійської компанії в Індії(1757-1858) [en]. Геодезисти не змогли провести тріангуляцію усієї території Індії, а замість цього побудували триангуляційні ланцюжки з півночі на південь і із заходу на схід. Часом кількість учасників цієї геодезичної експедиції доходила до 700 чоловік.[2]
Первинні виміри місця розташування і висоти геодезичного базису робилися з найбільшою точністю, можливою в ті часи, оскільки точність усіх подальших геодезичних вимірів критично залежала від них. При розрахунках застосовувалися різні поправки, особливо на температуру. Дуже точно промірювалася будь-яка складчастість на плоских рівнинах, де були точки, що лежать постійно в тіні і менш схильні до теплового розширення.
Для досягнення найбільшої точності, враховувалися поправки на:
- відмінності фігури Землі від сфери;
- гравітаційні аномалії: вплив тяжіння гірських масивів на маятник;
- атмосферну рефракцію;
- висоту над рівнем моря.
У різні роки експедицію очолювали:
- 1818—1823 — Вільям Ламбтон[en];
- 1823—1843 — Джордж Еверест;
- 1843—1861 — Ендрю Скотт В[en];
- 1861—1884 — Джеймс Томас Вокер[en];
- 1885—1911 — Сідні Джеральд Буррард (англ. Sidney Gerald Burrard);
- 1912—1921 — Джеральд Понснбі Ленокс-Конінгхам (англ. Gerald Ponsonby Lenox-Conyngham).
- Matthew Edney. 1997. Mapping an Empire. Chicago: University of Chicago Press. ISBN 0-226-18488-9.
- John Keay. 2000. The Great Arc. London: Harper Collins. ISBN 0-00-257062-9.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Велике тригонометричне дослідження- The Great Trigonometrical Survey of India in a Historical Perspective by Rama Deb Roy(англ.)
- ↑ Markham, Clements (1878). A Memoir On The Indian Surveys (вид. 2). London. W H Allen And Co. с. 67. Архів org/details/memoirontheindia025502mbp/ оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 1 березня 2009.
- ↑ Bluesci: Cambridge university science magazine, 29 January 2011- «History: The Great Trigonometrical Survey», Cambridge.