Перейти до вмісту

Великий Лазучин

Координати: 49°46′17″ пн. ш. 26°30′10″ сх. д. / 49.77139° пн. ш. 26.50278° сх. д. / 49.77139; 26.50278
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Великий Лазучин
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район Хмельницький район
Тер. громада Теофіпольська селищна громада
Код КАТОТТГ UA68040450070026391 Редагувати інформацію у Вікіданих
Облікова картка Великий Лазучин 
Основні дані
Перша згадка 1420
Населення 371 (2007)
Площа 1,402 км²
Густота населення 282,45 осіб/км²
Поштовий індекс 30644
Телефонний код +380 3844
Географічні дані
Географічні координати 49°46′17″ пн. ш. 26°30′10″ сх. д. / 49.77139° пн. ш. 26.50278° сх. д. / 49.77139; 26.50278
Середня висота
над рівнем моря 		293 м
Водойми р. Полква
Відстань до
районного центру 		25 км
Місцева влада
Адреса ради 30602, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, смт Теофіполь, вул. Небесної Сотні, 19
Сільський голова Козак Анатолій Вікторович
Карта
Великий Лазучин. Карта розташування: Україна
Великий Лазучин
Великий Лазучин
Великий Лазучин. Карта розташування: Хмельницька область
Великий Лазучин
Великий Лазучин
Мапа
Мапа

Вели́кий Лазу́чин — село в Україні, у Теофіпольській селищній громаді Хмельницького району Хмельницької області.

Розташоване на північному сході району, за 77 км від райцентру.

В околицях розташовано родовище крейди.

У селі 113 дворів, 374 мешканці (2007).

Історія

[ред. | ред. код]

Перша згадка про село в 1420 році[1].

Колись село входило до ординації князів Острозьких. Про це написано в оповіданні кременецького войського Федора Сенюти Ляховецького перед Кременецьким земським судом від 29 травня 1578 року.[2] В 1753 році враз з Базалією дісталася князеві Ігнату Сапізі, а від нього перейшло до помістя Дунінів-Бжезінських. До великої земельної власності помістя Белінських належало 520 десятин (у 1911).

У 1867 році там було 72 доми. Наприкінці XIX ст. 117 домів і 726 жителів, дерев'яна церква з 1782 р., народна школа з 1876 р.

Станом на 1886 рік в колишньому власницькому селі Колківської волості Старокостянтинівського повіту Волинської губернії мешкало 419 осіб, налічувалось 54 дворових господарства, існувала православна церква, школа, постоялий будинок, водяний і вітряний млини[3].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 759 осіб (384 чоловічої статі та 375 — жіночої), з яких 635 — православної віри, 111 — римо-католицької[4].

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 727-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Хмельницької області», увійшло до складу Теофіпольської селищної громади.[5]

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Теофіпольського району, село увійшло до складу Хмельницького району.[6]

Населення

[ред. | ред. код]

Згідно з переписом населення УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 438 осіб, з яких 177 чоловіків та 261 жінка[7].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 395 осіб[8]. 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову[9].

Сучасний стан

[ред. | ред. код]

Будинок культури, клуб, бібліотека, загальноосвітня школа.

Фермерське господарство «Аграрій».

Пам'ятки

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Коротка історична довідка про населені пункти громади | Теофіпольська селищна рада Хмельницький район, Хмельницька область. teofipol-gromada.gov.ua (ua) . Процитовано 15 липня 2022.
  2. ↑ Коротка історична довідка про населені пункти громади | Теофіпольська селищна рада Хмельницький район, Хмельницька область. teofipol-gromada.gov.ua (ua) . Процитовано 15 липня 2022.
  3. ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  4. ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-23. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  5. ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Хмельницької області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 15 липня 2022.
  6. ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  7. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Хмельницька область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення, Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  8. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Хмельницька область (осіб) - Регіон, Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  9. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Хмельницька область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік, Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

Джерела

[ред. | ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Великий_Лазучин&oldid=41448514