Перейти до вмісту

Великорот

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Великорот

Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Променепері (Actinopterygii)
Ряд: Мішкоротоподібні (Saccopharyngiformes)
Родина: Великоротові (Eurypharyngidae)
Gill, 1883
Рід: Великорот (Eurypharynx)
Vaillant, 1882
Вид: Великорот
Eurypharynx pelecanoides
Vaillant, 1882
Посилання
Вікісховище: Eurypharyngidae
Віківиди: Eurypharynx pelecanoides
EOL: 46562336
ITIS: 161653
МСОП: 18227119
NCBI: 55117

Великорот (Eurypharynx pelecanoides) — вид променеперих риб, єдиний у родині великоротових (Eurypharyngidae)[2].

Назва

[ред. | ред. код]

Родова назва Eurypharynx походить від грецьких слів ευρύς «широкий» і φάρυγξ «глотка». Видова назва pelecanoides латинського походження та означає «схожий на пелікана».

Поширення

[ред. | ред. код]

Великорот поширений у тропічних і помірних водах по всьому світу. Трапляється на глибині від 500 до 7625 м, хоча зазвичай його можна знайти у водах 1200—1400 м.

Риба виростає до одного метра завдовжки. Найвідмітнішою особливістю риби є її величезний рот. Рот вільно закріплений і може відкритися достатньо широко, щоб поглинути рибу, більшу за власне тіло. Нижня щелепа, схожа на мішечок, нагадує щелепу пелікана, звідси й назва. Шлунок може розтягуватися і розширюватися, щоб прийняти велику кількість їжі. Для пересування використовує довгий хвіст, схожий на батіг; на кінці хвоста має світний орган, призначений для приваблення здобичі.

Спосіб життя

[ред. | ред. код]

Харчується в основному рибою, креветками і планктоном

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Iwamoto, T. (2015) Eurypharynx pelecanoides: інформація на сайті МСОП (англ.) 10 липня 2022
  2. Маховська Л. Й., Неспляк О. С. Сучасна система хордових. Методичні вказівки із дисципліни «Систематика та еволюція хребетних тварин» для студентів ІІ курсу спеціальності «Біологія» [Архівовано 24 січня 2022 у Wayback Machine.]. — Державний вищий навчальний заклад «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника», Інститут природничих наук, Кафедра біології та екології. — с. 13