Перейти до вмісту

Великі Гуляки

Координати: 50°9′57″ пн. ш. 29°41′54″ сх. д. / 50.16583° пн. ш. 29.69833° сх. д. / 50.16583; 29.69833
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Великі Гуляки
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район Фастівський
Тер. громада Томашівська сільська громада
Код КАТОТТГ UA32140130030040750
Основні дані
Засноване друга половина XIV століття[1]
Населення 577
Площа 16,2 км²
Густота населення 35,62 осіб/км²
Поштовий індекс 08511
Телефонний код +380 4565
Географічні дані
Географічні координати 50°9′57″ пн. ш. 29°41′54″ сх. д. / 50.16583° пн. ш. 29.69833° сх. д. / 50.16583; 29.69833
Середня висота
над рівнем моря
177 м
Відстань до
районного центру
20 км
Місцева влада
Адреса ради 08511, Київська обл., Фастівський р-н, с. Великі Гуляки, вул. Центральна, 1
Карта
Великі Гуляки. Карта розташування: Україна
Великі Гуляки
Великі Гуляки
Великі Гуляки. Карта розташування: Київська область
Великі Гуляки
Великі Гуляки
Мапа
Мапа

CMNS: Великі Гуляки у Вікісховищі

Великі Гуляки (до 1965 — Великі Голяки) — село в Україні, у Фастівському районі Київської області. Розташоване по обидва береги річки Жарки (притока Ірпеня). До 22 травня 1957 року входило до складу Корнинського району Житомирської області.

Етимологія

[ред. | ред. код]

За версією Л.Похилевича першу назву «Голяки» отримали від того, що починаючи з першої половини 16 століття на незаселених землях по обидва боки річки Жарки осідали втікачі з навколишніх поселень, що намагались сховатись від неволі, адже були вони бідняками, «голими бідняками», «голяками».

Історія

[ред. | ред. код]

У липні 1768 року в селі побували козаки Івана Бондаренка, мешканці села брали активну участь у повстанні надвірних козаків[2].

У 1810 р. князь Григорій Долгорукий якому належали Дідівщина, Томашівка та Голяки продав їх Катерині Борейковій-Хаєцькій, що мала чотирьох синів. У 1825 р. Голяки дістаються за батьківської спадщини Тадеусу — офіцеру війська польського, маршалку шляхти Сквирського повіту. Останнім володарем села до 1917 року був Казимир Хаєцький якому належало 1307 десятин орної землі, а на луках випасалось 600 голів рисаків англо-арабської породи.

Населення

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[3]:

Мова Кількість Відсоток
українська 564 97.75%
російська 10 1.74%
білоруська 1 0.17%
вірменська 1 0.17%
румунська 1 0.17%
Усього 577 100%

Соціально-економічна інфраструктура

[ред. | ред. код]

Фельдшерсько-акушерський пункт, відділення зв'язку, мережа торговельних закладів.

Відомі люди

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. УРЕ
  2. Букет Євген. Іван Бондаренко — останній полковник Коліївщини. Історичний нарис. — Київ: Видавництво «Стікс», 2014. — 320 с. ISBN 978-966-2401-09-7
  3. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Посилання

[ред. | ред. код]