Великі Сірогози
Великі Сірогози (Балка Великі Сірогози) непостійна мала річка в Україні довжиною 65 км. Впадає до Великого Агайманського поду. На території балки створено ландшафтний заказник — «Балка Великі Сірогози»[1]. На докладній мапі Російської імперії 1816 року означена як яр Сююрюгоз. Наче первинна назва гідроніма Суьири Коьз на ногайській мові означала «довгий потік, джерело».
Довжина 65 км. Площа водозбірного басейну 1200 км². Похил 0,5 м/км. Долина завширшки 2 км. Річище помірно звивисте, шириною 5 м. Бере початок біля села Першопокровка. Тече територією Нижньосірогозького (землі Першопокровської, Новоолександрівської, Верхньосірогозької, Нижньоторгаївської сільських рад) та Нижньосірогозької селищної ради і Іванівського районів Херсонської області. Водоприймачем штучної річки є безстічний Великий Агайманський під площею близько 120,0 км², у якому поверхневий стік накопичується і поступово випаровується.
Джерелом вод є природна площа водозбору та технічний скид води з каналу Р-3-1 через водовиділ НС № 78 управлінням Північно-Рогачикської зрошувальної системи. У 2010-х роках, через низьку кількість опадів та невеликий технічний скид води з каналу Р-3-1 територія русла балки дещо обміліла: по Першопокровській та Новоолександрівській сільських радах заповнена водою, а на території русла балки Верхньосірогозької, Нижньоторгаївської сільських рад та Нижньосірогозької селищної ради спостерігається погіршення екологічного стану балки через відсутність води у руслі[2].
_%D0%B2_%D0%92%D0%B5%D1%80%D1%85%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%A1%D0%B5%D1%80%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B7%D0%B0%D1%85.jpg)
Використовується на сільськогосподарські потреби та зрошення. Вздовж берегів створюються водоохоронні прибережні смуги. За радянських часів балка була джерелом зрошення понад 7 тис. га земель, у тому числі 1,5 тис. га — на державних зрошувальних системах, 2,4 тис.га малого зрошення та більш як 3 тис. га земель — «супутників». У період розпаювання земель великих господарств через списання зрошуваних земель, переведення їх у богарні, а також зносу і розукомплектації зрошувальних мереж на даний час як державне, так і «мале» зрошення не функціонує.
Праві:Балка Торгаї; балка Прогнойна (мимо станції Сірогози, розпахана);
Ліві:Балка Богданівська (із Забігайловського поду); Балка Уварова (Матнюшка) - у В. Сірогозах..
Над річкою розташовані такі села (від витоків до гирла):Богданівка (на притоці); Першопокровка, Новоолександрівка, Верхні Сірогози, Нижні Сірогози, Верхні Торгаї (на притоці), Нижні Торгаї.
Херсонською обласною радою у 2007 році частину території, що має особливу естетичну, наукову та виховну цінність, загальною площею 636 га в Нижньосірогозькому районі оголошено ландшафтним заказником місцевого значення «Балка Великі Сірогози» (без вилучення у землевласників). Заказник створено згідно Рішення ХІХ сесії 5 скликання Херсонської обласної ради від 04.10.2007 р. № 412.[3][4]
- Давньогрецький історик — «батько історії» Геродот побувавши на території сучасної південної України дві з половиною тисяч років тому залишив детальний опис Північного Причорномор'я. Він описав вісім великих річок, починаючи від Дунаю і закінчуючи Доном. «Шоста річка Гіпакіріс, що впадає з озера, пливе через країну кочових скіфів і впадає (до моря) коло міста Каркінітіди, залишаючи по правій стороні так зване Ахіллесове ристалище» (кн. IV, 55). Херсонські краєзнавці: М. М. Авдальян, І. Д. Ратнер та М. П. Оленковський ототожнюють Гіпакіріс з водною системою річки Каланчак. А знавець скіфського степу Борис Михайлович Мозолевський, проаналізувавши всі останні досягнення археології прийшов до висновку: «Наведені додаткові докази… дозволили нам….ототожнити Гіпакіріс з водною системою: Сірогозька балка — р. Каланчак — Каркінітська затока». Отже, за припущенням, сучасна Балка Великі Сірогози — це верхня течія давньої річки Гіпакіріс.
- Це припущення підтверджує також Ю. В. Безух (лікар, краєзнавець, член Національної Спілки журналістів України, Конгресу Літераторів України та Російського філософського товариства): «Почати можна хоча б з Птоломея. Відомо, що наша балка — це залишки могутньої водної системи, описаної Геродотом як Гіпакіріс. А починався він з озера Бика. Зараз наша балка до моря не добігає. Вона закінчується у Великому Агайманському поду. До речі, теж найбільшому на Херсонщині. Щодо назви, то тут „помилочка вийшла“. На давніх картах назва поду — Гаймани, та й балка наша в нижній течії називалася Сірогоз-Гайман. Гаймани — це ті спритні й сильні чумаки, якім довіряли гайманити — гальмувати на спусках важкі чумацькі мажі. Так типова українська назва стала незрозумілою ні слов'янам, ні татарам».[5]
- В роботі "Геррос Геродота" Юрій Безух стверджує: "Ми ж можемо з певністю сказати, що Каланчак - Конка це і є Геррос, а балка Великі Сірогози – Чаплі з численними притоками і є Гіпакіріс, який впадав в Каркінітську затоку Чорного моря в часи Геродота".[6]
- На думку дослідників основною причиною перетворення степової річки в балку є господарська діяльність людини, а саме — розорювання степу.
- Засновані вздовж водойми селища Сірогози, Нижні та Верхні Сірогози свою назву отримали від Балки Великі Сірогози, на берегах якої вони розташувалися. Сірогози, татарською мовою - Жовтий Бик.
- ↑ Шмалєй С. В., Щербина Т. І. Великі Сірогози [Архівовано 13 травня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
- ↑ Розроблена вченими Інституту гідротехніки і меліорації УААН Схема підвищення водозабезпеченості балки Великі Сірогози ухвалена. Херсонський облводгосп (укр.). 08.12.2009. Архів оригіналу за 11 січня 2018.
- ↑ Заказники.Центр екологічної інформації м. Херсона. 2016. Архів оригіналу за 26 січня 2018.
{{cite web}}:|first=з пропущеним|last=(довідка) - ↑ Перелік територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного та місцевого значення. Архів оригіналу за 8 травня 2014.
- ↑ Безух Ю.В. (2016). Сірогози (PDF) (укр.) . Архів оригіналу (PDF) за 27 січня 2018. Процитовано 27 січня 2018.
- ↑ Безух, Юрій (2018). Геррос Геродота.
- Каталог річок України / Упорядник Г. І., Швець, Н. І. Дрозд, С. П. Левченко. — К.: Видавництво АН УРСР, 1957.
- (рос.) Ресурсы поверхностных вод СССР. — Л.: Гидрометиздат, 1967.
- Франко З.Т. Граматична будова українських гідронімів. - Київ : Наукова думка, 1979. С. 116
- Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 95, 96
- Шмалєй С. В., Щербина Т. І. Великі Сірогози [Архівовано 13 травня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
- Обстежено балку Великі Сірогози 15.03.2017 [Архівовано 11 січня 2018 у Wayback Machine.]
- Розроблена вченими Інституту гідротехніки і меліорації УААН Схема підвищення водозабезпеченості балки Великі Сірогози ухвалена. [Архівовано 11 січня 2018 у Wayback Machine.]
- Ландшафтний заказник місцевого значення «Балка Великі Сірогози» [Архівовано 11 січня 2018 у Wayback Machine.]
- Безух Ю. В. Сірогози [Архівовано 27 січня 2018 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про Херсонську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |