Вельбівка
| село Вельбівка | |||
|---|---|---|---|
| |||
| Країна |  Україна
| ||
| Область | Полтавська область | ||
| Район | Миргородський район | ||
| Тер. громада | Великобудищанська сільська громада | ||
| Код КАТОТТГ | UA53060050060052827 
| ||
| Облікова картка | Вельбівка | ||
| Основні дані | |||
| Засноване | 1750 | ||
| Населення | 1381 | ||
| Площа | 9,67 км² | ||
| Густота населення | 142,81 осіб/км² | ||
| Поштовий індекс | 37350 | ||
| Телефонний код | +380 5354 | ||
| Географічні дані | |||
| Географічні координати | 50°20′41″ пн. ш. 34°2′17″ сх. д. / 50.34472° пн. ш. 34.03806° сх. д. | ||
| Середня висота над рівнем моря |
117 м[1] | ||
| Водойми | річка Псел | ||
| Відстань до обласного центру |
108 км | ||
| Відстань до районного центру |
6 км | ||
| Найближча залізнична станція | Гадяч | ||
| Відстань до залізничної станції |
8 км | ||
| Місцева влада | |||
| Адреса ради | с. Вельбівка, вул. Миру, 13 | ||
| Сільський голова | Койло Анатолій Миколайович | ||
| Карта | |||
  Вельбівка | |||
 Вельбівка | |||
| Мапа | |||
| |||
|
| |||
Вельбі́вка — село в Україні, Миргородському районі Полтавської області. Входить до складу Великобудищанської сільської громади.Колишній центр Вельбівської сільської ради.
Площа населеного пункту — 967 га (3,734 кв. мили), землі запасу сільської ради — 681 га, у тому числі рілля 478 га, землі у власності і користуванні громадян — 239 га. Кількість дворів — 594. Населення — 1 381 особа (станом на 1 січня 2008 року)[2].
Розташоване на лівому березі Псла вздовж луків та простягається більш ніж на 9 км, за 6 км від центру міста Гадяча, за 8 км від залізничної станції Гадяч та за 108 км від Полтави[3]. Вище за течією на відстані 8 км розташоване село Веприк, нижче за течією на відстані 1 км розташоване село Соснівка, на протилежному березі місто Гадяч та село Малі Будища.
Річка у цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці та заболочені озера.
До села примикає урочище Гадяцький Бор (дуб).
Через село пролягають автомобільні шляхи Т 1705 та Т 1706.
- Село згадується в історичних джерелах XVIII століття, на початку якого воно належало Гадяцькому замку. В 1764 році разом із Гадячем і іншими навколишніми селами воно було подароване імператрицею Катериною ІІ гетьману Кирилу Розумовському, а у 1785 році продане у казну. На 1782 рік у селі було 103 господарства, 697 мешканців. На 1810 рік Вельбівка значилася як власність поміщика, надвірного радника Масюкова.
- За даними на 1859 рік у власницькому та козацькому селі Гадяцького повіту Полтавської губернії, мешкало 1 276 осіб (634 чоловічої статі та 644 — жіночої), налічувалось 175 дворових господарства, існувала православна церква[4].
- В 1865 році в селі була побудована дерев'яна Троїцька церква, до якої в 1869 році була прибудована дзвіниця[5].
- У XIX — першій чверті XX століття село було центром окремої, Вельбівської волості[6].
- В 1918 році в селі встановлено радянську окупацію. У 1920 році створено комітет незаможних селян. У 1930 році створено колгосп «Червоний сніп».
- З утворенням у 1932 році Харківської області, село в складі району входило до неї. Постраждало від Голодомору 1932—1933 років. Встановлено імена 73 жертв[7].
- У роки радянсько-німецької війни було окуповане з 5 жовтня 1941 року по 8 вересня 1943 року. За цей час було вивезено до Німеччини 155 осіб, 11 чоловік закатовано.
В селі діють Будинок культури із залом на 400 місць, загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, кафе «Лісова пісня», Вельбівське лісництво і цех переробки деревини ДП «Гадяцький лісгосзаг», поштове відділення зв'язку, автогараж ДП «Гадяцький лісгосзаг»,лікарська амбулаторія, табір НГДУ «Полтаванафтогаз» — «Іскорка», табори «Світанок» і «Горизонт», Дерев’яна Свято - Троїцька церква ( 1865 р.)[8]
Виходцями з села є:
- Анатолій Іванович Пилипенко — генеральний директор Гомельського заводу «Гідропривод»;
- І. П. Микитовський — начальник конструкторського бюро у Харкові;
- В. В. Мормуль — полковник, військовий лікар.
- Тищенко Микола Федорович — український історик, архівіст.
- ↑ Погода в селі Вельбівка. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 25 травня 2008.
- ↑ who-is-who.com.ua. Архів оригіналу за 8 квітня 2009. Процитовано 19 січня 2012.
- ↑ della.com.ua. Архів оригіналу за 1 квітня 2017. Процитовано 19 січня 2012.
- ↑ рос. дореф. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с., (код 472)
- ↑ Дерев'яні храми України. Архів оригіналу за 14 листопада 2011. Процитовано 19 січня 2012.
- ↑ рос. дореф. Адресъ-календарь. Справочная книжка Полтавской губерніи на 1900. Составлен Д. А. Иваненко, Секретарем Полтавского Губернскаго Статистического Комитета. Полтава. Типо-литографія Губернскаго Правленія. 1900
- ↑ Офіційний сайт Гадяцького району[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 6 січня 2017. Процитовано 5 січня 2017.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
