Перейти до вмісту

Велігоцька Ніна Іванівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Велігоцька Ніна Іванівна
Народилася31 липня 1935(1935-07-31)
Конотоп, Київська область, Українська СРР, СРСР
Померла19 серпня 2015(2015-08-19) (80 років)
Київ, Україна
Країна СРСР
 Україна
Діяльністьмистецтвознавиця, художниця, візуальна мисткиня
Alma materМДУ (1958)
Галузьмистецтвознавство[1] і образотворче мистецтво[1]
ЗакладДП НДІТІАМ
Науковий ступінькандидат мистецтвознавства (1977)
ВчителіІльїн Михайло Андрійовичd і Василенко Віктор Михайловичd
ЧленствоСпілка радянських художників України
Нагороди
заслужений діяч мистецтв УРСР

Ніна Іванівна Веліго́цька (31 липня 1935, Конотоп — 19 серпня 2015, Київ) — українська мистецтвознавиця і живописець, кандидат мистецтвознавства з 1977 року; член Спілки радянських художників України з 1970 року. Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1990 року.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народилась 31 липня 1935 року в місті Конотопі (нині Сумська область, Україна) в сім'ї службовців. 1953 року закінчила Конотопську середню школу; 1958 року — Московський університет імені Михайла Ломоносова, де навчалася у Михайла Ільїна, Віктора Василенка.

Протягом 1958—1992 роках працювала старшою науковою співробітницею у Київському науково-дослідному інституті історії та теорії архітектури. З 1996 року була членом правління Київської організації Спілки художників України. Мешкала у Києві в будинку на проспекті Павла Тичини, № 11, квартира № 68 та у будинку на вулиці Смілянській, № 13, квартира № 93[2]. Померла у Києві 19 серпня 2015 року.

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]

Досліджувала образотворче мистецтво України. Авторка 15 книг на цю тему (зокрема «Шляхами Малевича. Зупинка — Конотоп»), а також понад 250 статей в українських і закордонних виданнях. Брала участь у підготовці шеститомної «Історії українського мистецтва» (Київ, 1967, том 5).

Уклала
  • альбом «Веселкові барви: Українське декоративне мистецтво» (1971);
  • альбоми «Марія Приймаченко» (1989, 1994);
  • альбом «Погляд» (1990);
  • каталог «Єдність: 100 українських митців світу — сторіччю українських поселень у Канаді» (1991).
Авторка мистецтвознавчих досліджень
  • «Майстри та промисли» / «Декоративное искусство», 1966, № 12;
  • «Окраса інтер'єра» / «Мистецтво», 1966, № 4;
  • «Скарби народні» / «Мистецтво», 1968, № 1;
  • «Творча „стиковка“ народного та професійного живопису» / «Искусство», 1969, № 2;
  • «Співдружність: Творчі взаємозв'язки народного і професійного мистецтва Радянської України», 1973;
  • «Сучасне українське народне мистецтво», 1976;
  • «Декоративно-прикладне мистецтво Української РСР», 1986 (у співавторстві);
  • «Монументальне і декоративне мистецтво в архітектурі України», 1989 (у співавторстві).

Авторка статей у Енциклопедії сучасної України[3] та Великій українській енциклопедії[4].

Творчість

[ред. | ред. код]

З 1990-х років займалася живописом. Майстерня художниці розташовувалась на Андріївському узвозі. Художній стиль — неопримітивізм; система образно-пластичного мислення й формотворення — у руслі української національної живописної культури. Серед робіт:

  • «Краса — захист. Ангел України» (1991);
  • «Дорога» (1992);
  • «Конотопська відьма» (1992);
  • «Жива ікона» (1993);
  • «Квітки пам'яті» (1995);
  • «Кандибинка» (1995);
  • серія «Букет моїх спогадів» (1992—1995).

Персональні виставки відбулися у Сумах та Конотопі у 1996 році, у Києві у 2002 році.

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]