Перейти до вмісту

Венгринович Степан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Венгринович.
Слуга Божий
Степан Венгринович
Народився7 квітня 1897(1897-04-07)
Хиринка, Республіка Польща
Помер19 червня 1954(1954-06-19) (57 років)
Джонка, Нанайський район, Хабаровський край, РРФСР, СРСР
Країна Республіка Польща
Національністьукраїнець
Діяльністьмемуарист
письменник
Alma materбогословський факультет Львівського університетуd
Знання мовпольська
Військове звання Десятник
КонфесіяУкраїнська греко-католицька церква
ДітиВенгринович Тирс Стефанович

Венгринович Степан (7 квітня 1897, Хиринка — 19 червня 1954, Джонка) — український письменник, мемуарист, священник УГКЦ, вояк УГА[1]. Слуга Божий.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 7 квітня 1897 р. у с. Хиринці поблизу Перемишля в родині священника УГКЦ. Закінчивши Перемиську гімназію у 1915 р., хлопець розпочав теологічні студії у Перемишлі, згодом перевівся до Львова. Зробивши перерву в навчанні, воював у складі УГА (1918—1919). Влітку 1919 р. о. Степан потрапив у полон (Станіславівський табір).[1] Закінчив теологічний факультет Львівського університету, працював катехитом гімназії у Дрогобичі. У 1921 р. одружився з Софією, донькою священника, а у тому самому році він сам стає священиком. Рукоположив його митрополит Андрей у соборі святого Юра.

У 1927—1944 рр. працював у Сяноці, навчав українських дітей у польських школах; працював заступником директора Лемківського музею у Сяноці. У роки німецько-нацистської окупації був шкільним інспектором у Сяніцькому повіті.[1] Обох синів священика (Оріон і Тирс) забрали до Німеччини на роботу (пізніше Оріон виїде до Австралії, де стане архітектором, Тирс — до Кракова, де стане відомим графіком; саме завдяки їм вийде автобіографічна книга «Добровільно»).

У 1946 р. переїхав із родиною до с. Ваньовичів поблизу Самбора, (де у парафіяльному домі жив його батько)[1] потім до Самбора.

У 1948 р. був заарештований разом із дружиною. Спочатку, до травня 1950 року, був Бориславський «етапний лагер». Потім був відправлений до Хабаровського краю. Здоров'я отця Степана погіршувалось. Помер раптово 19 червня 1954 р. помер у с. Джонці Нанайського району (Хабаровський край).

Творчість

[ред. | ред. код]

Беатифікаційний процес

[ред. | ред. код]

Від 2001 року триває беатифікаційний процес прилучення о. Степана Венгриновича до лику блаженних[2].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г «Читати про життя о. Венгриновича» [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.] Ваньовицька СЗШ
  2. ↑ “Маю моральну певність, що усі ці люди дійсно потерпіли за віру”. risu.org.ua. Архів оригіналу за 2 травня 2019. Процитовано 25 грудня 2019.

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Венгринович_Степан&oldid=42310155