Венделл Вілкі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вілкі.
Венделл Вілкі
англ. Wendell Lewis Willkie
Народився18 лютого 1892(1892-02-18)[1][2][…]
Детройт, Мічиган, США
Помер8 жовтня 1944(1944-10-08)[1][2][…] (52 роки)
Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
·інфаркт міокарда
Країна США
Місце проживанняWendell Lewis Willkie Housed[4]
Діяльністьполітик, адвокат, письменник, підприємець, правник
Галузьправо[5] і політика[5]
Alma materУніверситет Індіани і Indiana University Maurer School of Lawd
Знання мованглійська[6][5][7]
УчасникПерша світова війна
ПартіяДемократична партія США (1939) і Республіканська партія США
КонфесіяЄпископальна церква
ДітиPhilip Willkied
Автограф
IMDbID 0932521

Лью́їс Ве́нделл Ві́лкі (англ. Wendell Lewis Willkie; нар. 18 лютого 1892(18920218), Елвуд — пом. 8 жовтня 1944, Нью-Йорк) — кандидат від Республіканської партії на президентських виборах у США в 1940 році. Під час кампанії критикував адміністрацію Франкліна Рузвельта за неефективність та антибізнесову спрямованість політики «Нового курсу».

Вілкі набрав на виборах 1940 року більше ніж будь-який попередній кандидат-республіканець, але все ж програв президенту Франкліну Делано Рузвельту. Згодом він приєднався до команди Рузвельта.

Біографія

[ред. | ред. код]

Льюїс народився в Елвуді, штат Індіана, він був сином Германа Вілкі, німецького іммігранта і Генрієтти Тріш. Його батьки були адвокатами в Елвуді, а мати була однією з перших жінок, які стали юристами в штаті Індіана. Хоча його ім'я було Льюіс, вдома і в колі друзів у Елвуді його звали його другим ім'ям, Венделл.

Вілкі закінчив середню школу, а згодом Університет штату Індіана, де він був членом братства Фета Бета Пі. Протягом року після закінчення університету він викладав історію у середній школі в Кофейвіллі у штаті Канзас, після чого він вступив до школи правничої коли Університету штату Індіана — Блумінгтон. Після служби лейтенантом в армії США у Першій світовій війні, Вілкі переїхав до Акрон, штат Огайо, де він працював корпоративним юристом Firestone Tire and Rubber Company. У 1919 році Венделл одружується з Едіт Вілкі (однофамілець), бібліотекар з Рушвіля, штат Індіана. У них був один син, Пилип У Акроні Крім того, він стає активістом місцевого відділення демократичної партії, і він був делегатом у 1924 році Національному з'їзді Демократичної партії. Проте Вілкі належав до найконсервативнішого крила партії. У 1932 році Вілкі був делегатом з'їзду Демократичної партії, коли був обраний кандидатом в президенти США Франклін Делано Рузвельт.

Після переїзду до Нью-Йорк Вілкі зробив приголомшливу кар'єру в приватному секторі, де стояв на чолі однієї з великих корпорацій, які виконують державні послуги. Виступав проти реформ Нового курсу, але разом з тим піддав критиці і попередню республіканську адміністрацію Герберта Гувера.

Деякий час він виступав в пресі та по радіо з критикою Нового курсу.

У 1940 році був обраний кандидатом Республіканської партії на пост президента. У боротьбі за номінацію, переміг таких політиків як сенатор Роберт Альфонсо Тафт і прокурор Томас Дьюї. До цього часу він залишається єдиним представником від Індіани, який переміг на праймеріз президентських виборів.

Рузвельт переміг Вілкі в співвідношенні 54,8 до 44,8 відсотка. Вілкі набрав 22305198 голосів, а в Рузвельт 27244160. Вілкі переміг на виборах в 10 штатах, у тому числі у Індіані, і отримав 82 голосів виборців, натомість Рузвельт — 449.

Після поразки Вілкі співпрацював з адміністрацією Рузвельта, виступив на підтримку президента Рузвельта під час Другої світової війни. Був посланцем президента в багатьох країнах світу. У 1944 році знову висував свою кандидатуру на президентських виборах, але програв Томасу Дьюї. Напередодні виборів несподівано помирає після серцевого нападу.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б в Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  3. ↑ а б в Encyclopædia Britannica
  4. ↑ Національний реєстр історичних місць США — 1966.
  5. ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
  6. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  7. ↑ CONOR.Sl

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Kavanagh, Dennis (1998). A Dictionary of Political Biography: Who's Who in Twentieth Century World Politics. New York: Oxford University Press. с. 505. ISBN 0198608527.
  • Lash, Joseph (1971). Eleanor and Franklin. New York: W. W. Norton. ISBN 0393074595.
  • Barnard, Ellsworth (1966). Wendell Willkie: Fighter for Freedom. Marquette, MI: Northern Michigan University Press.
  • Madison, James H. (1992). Wendell Willkie: Hoosier Internationalist. Bloomington: Indiana University Press. ISBN 0253336198.
  • Manchester, William (1974). The Glory and the Dream: A Narrative History of America, 1932-1972. Boston: Little & Brown. ISBN 0316544965.
  • Neal, Steve (1984). Dark Horse: A Biography of Wendell Willkie. Garden City, NY: Doubleday. ISBN 0385184395.
  • Parmet, Herbert S.; Hecht, Marie B. (1968). Never Again: A President Runs for a Third Term. New York: Macmillan.
  • Peters, Charles (2006). Five Days in Philadelphia: 1940, Wendell Willkie, and the Political Convention That Freed FDR to Win World War II. New York: Public Affairs. ISBN 1586484508.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Венделл_Вілкі