Перейти до вмісту

Вергопуло Еммануїл Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Вергопуло Еммануїл Іванович
Народився1795 Редагувати інформацію у Вікіданих
Херсон, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер18 (30) січня 1857 Редагувати інформацію у Вікіданих
Севастополь, Таврійська губернія, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовросійська Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладЧорноморський флот Російської імперії Редагувати інформацію у Вікіданих
УчасникРосійсько-турецька війна 1828–1829, облога Варниd і Кримська війна Редагувати інформацію у Вікіданих
Військове званнявіцеадмірал Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
орден Святого Георгія IV ступеня Орден Святого Володимира IV ступеня орден Святої Анни II ступеня орден Святого Станіслава III ступеня Золота зброя «За хоробрість»

Еммануїл Іванович Вергопуло (1795 Редагувати інформацію у Вікіданих, Херсон Редагувати інформацію у Вікіданих — 18 (30) січня 1857 Редагувати інформацію у Вікіданих, Севастополь, Таврійська губернія Редагувати інформацію у Вікіданих) — російський військово-морський офіцер, віце-адмірал. Основну частину служби проходив на Чорноморському флоті. Учасник російсько-турецької війни 1828—1829 років, Георгіївський кавалер (1831).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився близько 1795 року в Херсоні в сім'ї підпоручика грецького походження Івана Вергопуло та його дружини Олени Іванової[1].

Був представлений у гардемарини (1808), призначений у капітан-лейтенанти (1826), на лінійному 110-гарматному кораблі «Париж» крейсував з флотом у Анапи. У ході російсько-турецької війни 1828—1829 років брав участь, на посаді траншей-майора, у взятті цієї фортеці (1828), Георгіївський кавалер[2].

В 1834 командував фрегатом «Варна», призначений капітаном 1 рангу (1837). В 1839[3]-1847 роках командував лінійним кораблем «Селафиїл». Був представлений в контр-адмірали (1847) з призначенням командиром 1 бригади 5 флотської дивізії, призначений головою аудиторіату Штабу чорноморського флоту і портів (1851), представлений у віце-адмірали (1855). Помер 18 січня 1857[2][4].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Нагороджений багатьма російськими та іноземними орденами, а також Золотою зброєю «За хоробрість». Кавалер Ордена Святого Георгія IV ступеня № 4607 від 16 грудня 1831 року[5].

Сім'я

[ред. | ред. код]

Дружина: Катерина Петрівна (14.04.1807-4.05.1902), похована на Старому міському цвинтарі Севастополя[4].

Діти:

  • Іван — здобув освіту в Інституті Корпусу інженерів шляхів сполучення, офіцер (з 1854), зарахований до Міністерства Внутрішніх справ (1869), дійсний статський радник (1879), таємний радник (1890), член Ради Міністра внутрішніх справ та Ради з залізничних справ Міністерство шляхів сполучення (з 1889), дійсний таємний радник (1915).
  • Олександр (26.02.1840-18.06.1888) — з юнкерів Миколаївського училища гвардійських юнкерів випущений прапорщиком (з 16.06.1859) у Лейб-гвардії Гатчинський полк. Від Лейб-гвардії Гатчинського полку у складі роти Його Величності у чині підпоручика брав участь у урочистості відкриття у Найвищій присутності пам'ятника «Тисячоліття Росії» у Новгороді (8.09.1862). З 1871 р. полку було повернуто колишнє до 1855 р. найменування Лейб-гвардії Єгерський полк. У складі Лейб-гвардії Єгерського полку брав участь у російсько-турецькій війні (1877—1878). У чині капітана (на 28.08.1877) взяв участь у висуванні Лейб-гвардії Єгерського полку на театр воєнних дій. Представлений із капітанів у полковники (старшинство 30.08.1877). Прийняв командування 2-м батальйоном Лейб-гвардії Єгерського полку (з 24.09.1877). Командуючи своїм батальйоном у резерві, брав участь у бою під Телішем (12.10.1877), за що був удостоєний ордена св. Володимира 4 ст. з мечами та бантом (1878). За перехід через Балкани (13-18.12.1877) удостоєний золотої зброї (Найвищий наказ 13.01.1879). Представлений в Генерал-майори (старшинство 16.12.1885) зі звільненням, через хворобу, від служби з мундиром та пенсією двох третин окладу.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Христенко В. Н. Николаевские адмиралы Часть 3 (В) // Николаев Литературный. Литературно-художественный интернет-журнал. — 2020. — 4 лютого.
  2. а б «Общий морской список». Часть VI. Царствование Павла I и Царствование Александра I. А-Г. — СПб, 1892.
  3. Санкт-Петербургские ведомости 1839, № 267 (21 нояб.). Российская Национальная Библиотека.
  4. а б ВЕРГОПУЛО Александр Эммануилович ‎Старое городское кладбище на Пожарова‎ ‎Алфавитный список захоронений‎. necropolural. Архів оригіналу за 10 жовтня 2020. Процитовано 19 травня 2020.
  5. Военный орден Святого Великомученика и Победоносца Георгия. Именные списки 1769—1920. Биобиблиографический справочник / Отв. составитель В. М. Шабанов. — М. : Русский міръ, 2004. — 928 с. — ISBN 5-89577-059-2.

Література

[ред. | ред. код]
  • Христенко В. Н. Николаевские адмиралы Часть 3 (В) // Николаев Литературный. Литературно-художественный интернет-журнал. — 2020. — 4 лютого.
  • «Общий морской список». Часть VI. Царствование Павла I и Царствование Александра I. А-Г. — СПб, 1892.
  • Военный орден Святого Великомученика и Победоносца Георгия. Именные списки 1769—1920. Биобиблиографический справочник / Отв. составитель В. М. Шабанов. — М. : Русский міръ, 2004. — 928 с. — ISBN 5-89577-059-2.