Перейти до вмісту

Вериго Броніслав Фортунатович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Броніслав Фортунатович Вериго
рос. Бронислав Фортунатович Вериго
Народився14 (26) лютого 1860(1860-02-26)
Ужвальд[lv], Динабурзький повіт, Вітебська губернія, Російська імперія
Помер13 червня 1925(1925-06-13) (65 років)
Перм, РСФРР
ПохованняArkhiyereiskoe cemeteryd
Країна Російська імперія
 СРСР
Діяльністьфізіолог, біолог
Alma materСанкт-Петербурзький університет, Військово-медична академія
Галузьфізіологія
ЗакладПермський університет, Новоросійський університет
Посададекан, професор, директор і завідувач кафедри[d]
Вчене званняпрофесор
Науковий ступіньдоктор медицини
Науковий керівникІван Сєченов, Іван Тарханов
ДітиMagdalina Verigod
Нагороди

Вер́иго Бронісл́ав Фортун́атович (нар. 14 (26) лютого 1860(18600226) — 13 червня 1925, Перм, РСФРР) — біолог, фізіолог.

Біографія

[ред. | ред. код]

Випускник Санкт-Петербурзького університету 1882 року. Надалі закінчив Військово-медичну академію 1886 року, отримав ступінь доктора медицини. Працював у лабораторіях Івана Сєченова та Івана Тархнішвілі, був лікарем Миколаївського військового шпиталю.

У 1889—1892 роках відвідував закордонні лабораторії. Працював у Марцелія Ненцького в Берні, Ернста Сальковського[en] у Берліні, Іллі Мечникова в Парижі, Едуарда Пфлюґера[en] в Бонні.

У 1894—1914 працював у Новоросійському університеті. Спочатку був прийнятий на посаду екстраординарного професора, надалі очолював кафедру фізіології. Викладав на Одеських вищих жіночих курсах.

У 1915 році повернувся до Петербурга, де працював приват-доцентом у Військово-медичній академії, а в 1917 році очолив кафедру фізіології в цій установі. 1920 року переїхав до Перму, де став деканом медичного факультету Пермського університету.

Науковий внесок

[ред. | ред. код]

Досліджував проблеми електрофізіології. На мієлінізованих нервових волокнах встановив явище стрибкоподібної передачі нервового імпульсу.

Також вивчав процеси дихання, травлення та імунітету. Виявив так званий «ефект Вериго», названий на його честь: чим більше вуглекислого газу накопичилося в тканинах, тим легше гемоглобін віддає кисень клітинам — і навпаки.

Наукові праці

[ред. | ред. код]
  • Роль белых кровяных шариков как защитников крови // Военно-мед. журн. 1892. Т. 175;
  • Философия и жизненная сила // Мир Божий. 1904. № 6;
  • Основы физиологии человека и высших животных: В 2 т. С.-Петербург, 1905–09;
  • Единство жизненных явлений. С.-Петербург, 1912;
  • Роль белков в обмене веществ животного организма. С.-Петербург, 1913;
  • Биохимия клетки. С.-Петербург, 1913;
  • Общий курс физиологии животных и человека. Петроград, 1918; Москва; Петроград, 1924;

Джерела

[ред. | ред. код]