Верхня Ангара
Верхня Ангара | |
---|---|
Вигляд з Байкало-Амурської магістралі | |
55°44′30″ пн. ш. 109°53′31″ сх. д. / 55.7417° пн. ш. 109.892° сх. д. | |
Витік | |
• координати | 56°35′33″ пн. ш. 113°46′38″ сх. д. / 56.5925° пн. ш. 113.77722222222° сх. д. |
Гирло | Байкал |
• координати | 56.6144/113.7556 |
Басейн | басейн Єнісею |
Країни: | Росія |
Регіон | Бурятія |
Район | Муйський район/Північно-Байкальський район |
Довжина | 438 км |
Площа басейну: | 21 400 км² |
Середньорічний стік | 265 м³/с |
Притоки: | Yanchuyd, Angarakand і Churod |
Водойми в руслі | Байкал |
Медіафайли у Вікісховищі |
Верхня Ангара (бур. Дееде Ангар мүрен) — річка в Росії на півночі Бурятії, друга по повноводності після Селенги річка, що впадає в Байкал. Тече по території Муйського і Північно-Байкальського районів.
Назва Ангара походить з евенської та бурятської анга — «паща тварини, рот», ангара — «роззявлений, відкритий, сяючий», тобто "розкрита паща", що в географічній термінології означає "гирло". Іноді ангара пояснюється як «ущелина».
Довжина — 438 км, площа басейну — 21 400 км². Річка бере початок на стику Північно-Муйського і Делюн-Уранського хребтів. Тече у південно-західному напрямку. У північному краю Байкалу гирла річок Верхня Ангара і Кічера утворюють велику мілководну затоку Ангарський сор, відокремлену від глибоководної частини озера вузькою піщаною косою острова Ярки та деякими іншими.
У верхів'ях річка гірська, швидка, порожиста, але більшу частину Верхня Ангара тече заболоченою Верхньоангарською улоговиною та має рівнинний характер. У пониззі судноплавна. На значному протязі долиною річки прокладено Байкало-Амурську магістраль (БАМ) — від гирла Верхньої Ангари до впадання в неї лівого притоку, річки Ангаракан (притока Верхньої Ангари), звідки БАМ йде на схід до схід до Північно-Муйський тунель.
На берегах Верхньої Ангари розташовані населені пункти Північно-Байкальського району: робоче селище Янчукан, селище Уоян, село Верхня Заїмка (Бурятія) Верхня Заїмка; в долині — селище міського типу Новий Уоян і селище Ангоя.
Живлення річки мішане, з переважанням дощового та великою часткою підземного. Замерзає наприкінці жовтня, розкривається на початку травня. Середня витрата - 265 м³/с, мінімальний зимовий в гирлі - 45 м³/с.
Основні притоки: Ангаракан, Янчуй, Чуро, Котера.
У Верхній Ангарі водяться таймень, харіус, налим; у пониззі — в'язь, щука і окунь; на нерест заходить і байкальський омуль.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Верхня Ангара