Верхній Спасо-Преображенський монастир
 | |
| 52°02′51″ пн. ш. 48°55′07″ сх. д. / 52.0475° пн. ш. 48.918611111111° сх. д. | |
 | |
 Верхній Спасо-Преображенський монастир у Вікісховищі  |
Верхній Спасо-Преображенський монастир (пізніше — Верхньо-Успенський чоловічий одновірський 3 класу монастир) — старообрядницький, а після 1841 року єдиновірський чоловічий монастир на околиці міста Миколаївська (нині Пугачова) Саратовської області Росії, який існував у XVIII—XX століттях.
На території монастиря наприкінці XVIII ст. жило близько 400 ченців і послушників, діяли 4 церкви, знаходилося бл. 400 ікон.
Серед усіх старообрядницьких монастирів, збудованих на ріці Великий Іргиз, Верхній Спасо-Преображенський найдовше опирався переходу на єдиновірство. 1841 року за указом Миколи I перетворений на єдиновірський загальножительний монастир.
Закритий згідно з постановою Миколаївського повітового Раднаркому 1918 року. Преображенський храм перетворили на театр, Сергіївський — на склад, Введенський — на колонію[1].
- ↑ Верхне-Спасо-Преображенский. www.hrono.ru. Процитовано 22 січня 2022.
- Верхний Спасо-Преображенский монастырь (pugachev-sar.ru)
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |