Вессель Фрейтаґ фон Лорінґгофен

Вессель Фрейтаґ фон Лорінґгофен
нім. Wessel Freiherr Freytag von Loringhoven
Народився	22 листопада 1899(1899-11-22)  Курляндія, Латвія
Помер	26 липня 1944(1944-07-26) (44 роки)  Mamerkid, Ґміна Венґожево, Венгожевський повіт, Вармінсько-Мазурське воєводство, Республіка Польща  ·повішення
Країна	Німецький Райх  Веймарська республіка  Німецька імперія
Національність	балтійські німці
Діяльність	військовослужбовець, офіцер, боєць опору, солдат
Знання мов	німецька
Учасник	Друга світова війна і Латвійська війна за незалежність
Членство	Рух Опору
Титул	барон
Військове звання	Оберст
Батько	Reinhard Ernst Baron Freytag von Loringhovend
Мати	Elsbeth Agnes Luise Freytag von Loringhovend
У шлюбі з	Elisabeth Baronin von Freytag von Loringhovend
Нагороди	Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Орден крові Орден Хреста Свободи 2-го класу з мечами

Барон Вессель Фрейтаґ фон Лорінґгофен (нім. Wessel Freiherr Freytag von Loringhoven; 22 листопада 1899, Курляндська губернія, Російська імперія — 26 липня 1944, Східна Пруссія, Третій Рейх) — німецький офіцер, співробітник абверу, оберст Генштабу вермахту. Учасник Липневої змови.

Біографія

Представник давнього балтійського роду. В 1918 році поступив на службу в Балтійський ландесвер. В 1922 році покинув Латвію і вступив у рейхсвер.

Спочатку Фрейтаґ фон Лорінґгофен був прихильником нацизму, однак після того, як побачив злочини нацистів на Східному фронті, приєднався до Опору. В 1943 році за сприянням Вільгельма Канаріса був переведений в ОКВ і призначений керівником 2-го відділу абверу, який відповідав за організацію диверсій і саботажу в тилу противника, а також керівництво дій полку / дивізії «Бранденбург 800». В червні 1944 року, після звільнення Канаріса, був переведений в Генштаб сухопутних військ керівником відділу. На цій посаді він зміг роздобути англійську вибухівку, якою Клаус фон Штауффенберг 20 липня 1944 року спробував підірвати Гітлера. Після провалу замаху працівники гестапо змогли встановити, що Фрейтаґ фон Лорінґгофен передав вибухівку Штауффенбергу. 26 липня 1944 року покінчив життя самогубством перед арештом, щоб не видати під тортурами імена інших учасників Опору.

Нагороди

• Орден крові (№ 1 309; 9 листопада 1933)
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го і 2-го класу (18 років)
• Орден Хреста Свободи 2-го класу з мечами (Фінляндія) (26 жовтня 1941)

Література

• Genealogisches Handbuch der baltischen Ritterschaften. Band Livland, Görlitz 1929, S. 416ff.
• Bernd Freytag von Loringhoven: Freytag von Loringhoven. Eine kurzgefaßte Familiengeschichte, München 1986.
• Ulrich Cartarius: Opposition gegen Hitler. Deutscher Widerstand 1933—1945 Berlin 1984, ISBN 3-88680-110-1.
• Harald Steffahn: Die Wahrheit über Stalingrad. In: Christian Zentner: Adolf Hitler. Hamburg 1979.
• Kaltenbrunner-Berichte an Bormann und Hitler über das Attentat vom 20. Juli 1944, in: Hans-Adolf Jacobsen (Hrsg.): Spiegelbild einer Verschwörung, Stuttgart 1961.
• Sven Steenberg: Wlassow — Verräter oder Patriot? Köln, 1968.
• Peter Hoffmann: Widerstand, Staatsstreich, Attentat. Der Kampf der Opposition gegen Hitler, München 1969.
• Wessel Baron Freytag von Loringhoven. Zum 25. Jahrestag des 20. Juli 1944, in: Nachrichtenblatt der Baltischen Ritterschaften 11. Jg. (1969), Heft 2 (Juni).
• 20. Juli 1944, hrsg. von der Bundeszentrale für Heimatdienst, Bonn 1960.
• Rudolf-Christoph Freiherr von Gersdorff: Soldat im Untergang, Ullstein, 1977.
• Alexander Fürst zu Dohna-Schlobitten: Erinnerungen eines alten Ostpreussen, Siedler Verlag, 1994.
• Peter Steinbach/Johannes Tuchel: Lexikon des Widerstands 1933—1945. Verlag C.H.Beck. München. 1994. S. 57 f.
• Antje Vollmer: Doppelleben: Heinrich und Gottliebe von Lehndorff im Widerstand gegen Hitler und von Ribbentrop. Eichborn, 2011.
• Helmuth Groscurth: Tagebücher eines Abwehroffiziers 39–40, Deutsche Verlags-Ges., 1970.