Весільні чини
Весільні чини — ролі, що розподіляються між учасниками весільної церемонії.
Традиційне весілля східних слов'ян являє собою давній обряд, що йде ще з князівської старини. Весільне святкування уподібнювалося князівському бенкету, тому наречені йменувалися князем і княгинею[1][2], а гості — їхніми приближеними, і товариші нареченого величалися «боярами» чи «дружками» (відсилання до дружинників).
Українське весілля — це багатоактова драма з багатьма дійовими особами, які виконували свої обрядові ролі. Сватання починав староста або сват. Із старостою виступала його дружина — старостиха. Функцію розпорядника весілля виконував боярин або дружко — одружений чоловік, бояр могло бути кілька, у цьому разі головним був найстарший. До почту молодих входили інші весільні чини, які виконували важливі функції: закосяни привозили наречену жениху, приданки, закосяни, свашки виконували обряд пов'язування намітки; світилка стежила, щоб не згасла свічка при виконанні обряду посаду — запрошення молодих посісти місце у покуті; брат нареченої продавав її; хлопці, родичі молодої, продавали її придане.
Усі весільні чини мали обрядові відзнаки: найповажніші перев'язувалися рушниками, інші чіпляли букети на піджаки і квітки на капелюхи[3].
- Боярин, дружко́, дружба, шафер — товариш нареченого. Старший з бояр є розпорядником на весільних урочистостях. У традиційному весіллі ним був одружений чоловік, запрошуваний батьками молодого. Разом зі свахою відводив молодих до спальні (шлюбну постіль традиційно влаштовували у коморі), а потім урочисто проводжав їх назад до гостей[4][5][6].
- Сваха, свашка — товаришка нареченої. У традиційному обряді свахою виступала одружена сестра нареченого, за відсутності — інша близька родичка. Разом з дружком вона відводила молодих до спальні, роздягала молоду та ін. Свашками називали присутніх на весіллі інших одружених родичок жениха. Вони готували шлюбне ложе, співаючи: «Ой, хто буде спати, Будем йому на постіль слати: Соломку в головки, сінця під колінця, А м'яти під п'яти, Щоб було м'яко спати»[7][8]
- Дружка, дру́женька, дру́жечка — дівчина з числа подруг молодої, запрошена на весілля. Найстарша за віком йменується старшою. Разом зі свашкою дружка збирала барвінок на вінок. Дружка веде торг з дружком в обряді викупу молодої[9][10].
- Світилка — дівчина, що виконувала обряд тримання меча й свічки. Роль світилки грала неодружена сестра жениха, за відсутності — інша близька родичка[11].
- Закосяни — весільні гості, що відвозять наречену до нареченого («їдуть за косою»)
- Прида́ни, прида́нки — весільні гості з боку нареченої, які прямують з нею в дім нареченого з приданим[12][13].
- Староста, сват — чоловік, що сватає нареченого нареченій або наречену нареченому[14][15].
- Старостиха — дружина старости, сватає з ним нареченого нареченій або наречену нареченому[16].
- Підстароста — помічник старости[17].
- Поїзжани — учасники весільного поїзду[18].
- Весільний батько, посаджений батько — чоловік, що замінює на весіллі справжнього батька нареченого або нареченої[19].
- Весільна мати, посаджена мати — жінка, що замінює на весіллі справжню матір нареченого або нареченої.
- ↑ Князь // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Княгиня // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Українська минувшина. Ілюстрований етнографічний довідник/ Гол. ред. A. Пономарьов (1994)
- ↑ Боярин // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Дружко // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Дружба // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Сваха // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Свашка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Дружка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Жайворонок В. В. Дружка // Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К. : Довіра, 2006. — С. 202—203.
- ↑ Світилка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Придани // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Приданки // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Староста // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Сват // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Старостиха // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Підстароста // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Поїзжанин // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Весільний // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- Дружка на весіллі: обов'язки до і під час свята [Архівовано 25 лютого 2019 у Wayback Machine.]
- Весільна (посаджена, посадна) мати (3); Батько (посаджений, посадний, головатий); Бояри; Дружба; Дружка; Дружко; Княгиня; Князь; Придани = Приданки; Сват; Староста (5); Світілка; Сваха = Свашка // Знаки української етнокультури: словник-довідник / Віталій Жайворонок; НАН України, Ін-т мовознав. ім. О. О. Потебні. — Київ: Довіра, 2006. — С. 30; 52; 202; 293; 357; 480; 523—524; 525; 528; 578.
- Бояри // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1957. — Т. 1, кн. I : Літери А — Б. — С. 108. — 1000 екз.
- Дружка // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 2 : Д — Є, кн. 3. — С. 384-385. — 1000 екз.
- Дружко // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 2 : Д — Є, кн. 3. — С. 385. — 1000 екз.
- Князь // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 3, кн. V : Літери К — Ком. — С. 660. — 1000 екз.
- Світилки // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1964. — Т. 7, кн. XIII : Літери Риз — Се. — С. 1694. — 1000 екз.
- Староста весільний // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1965. — Т. 7, кн. XIV : Літери Сен — Сті. — С. 1834-1835. — 1000 екз.