Координати: 42°01′26″ пн. ш. 12°24′05″ сх. д. / 42.023888888889° пн. ш. 12.401388888889° сх. д. / 42.023888888889; 12.401388888889

Веї (античне місто)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Веї

Колони з Вейї, які за часів папи Григорія XVI привезені у Рим. (Палаццо Ведекінд)
42°01′26″ пн. ш. 12°24′05″ сх. д. / 42.023888888889° пн. ш. 12.401388888889° сх. д. / 42.023888888889; 12.401388888889
Країна Італія
РозташуванняРим
Типстародавнє містоd і археологічна пам'ятка
Веї. Карта розташування: Італія
Веї
Веї
Веї (Італія)
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Веї (лат. Veji, італ. Veio) — стародавнє прикордонне місто етрусків на північ від Риму (прибл. 16 км), що було розташоване на Кремері — притоці Тибра.

Існувало з часу Віланової культури, як важливий центр Середньої Італії. За легендою його заснував син Нептуна Алез. З V століття до н. е. римляни систематично вели війни проти міста Веї, що закінчилися руйнуванням міста у 396 до н. е армією римського полководця Камілла. До руйнування римлянами був найбільшим містом Європи з населенням близько 350 тис. осіб[1][2][3][4]. Пізніше місто було відновлено імператором Августом.

Розпочаті у XIX ст. розкопки розкрили акрополь з залишками фортечних стін і будинками, храм VI ст. до н. е., великий басейн, чудові етруські скульптури Аполлона і Гермеса, безліч поховань.

У наші дні це місце є захищеною територією, частиною парку Вейо, заснованого регіональною владою Лаціо в 1997 році[5]. Знаходиться на Ізола Фарнезе, в комуні Рим. Багато інших об'єктів, пов'язаних із містом-державою Вей, знаходяться у Формелло, на півночі.

Хроніка міста

[ред. | ред. код]
  • 8 століття до н. е. — перше поселення етрусків
  • 650 до н. е. — перші храмові споруди міста
  • 474 до н. е. — перша війна з Римом
  • 438—425 до н. е. — друга війна з Римом
  • 428 до н. е. — смерть Ларса Толмуніуса, царя Веї
  • 406 до н. е. — початок третьої війни та облоги римлянами
  • 396 до н. е. — зруйнування міста
  • 1 ст. до н. е. — відбудова міста за Октавіана Августа
  • 5 ст. н. е. — остаточне зруйнування міста.

Розташування

[ред. | ред. код]
Околиці Вейї в 450 р. до н.е

Місто Веї

[ред. | ред. код]

Місто Веї розташоване в основному на туфовому плато площею 190 га[6]

Веї завдяки близькості до Тибру і його торговим шляхам до внутрішніх районів, якою була Фламінієва дорога, закріпила його розвиток та процвітання, але також поставили його в конкуренцію з Римом за владою над Лацієм.

Храм Юнони був найбільшим і найшанованішим у місті Веї[7].

Найбільш помітною пам'яткою є святилище Мінерви з 7 ст.до н. е., воно розташоване біля важливого маршруту недалеко від міста (у сучасному Портоначчо). Святилище було одним із найстаріших і найшанованіших в Етрурії, виділяючись розкішними різноколірними керамічними прикрасами, багато з яких сьогодні можна побачити на віллі Джулія. Святилище включало і храм Аполлона близько 510 р. до н. е., в який знаходився Аполлон Вейський (нині в Національному етруському музеї).

Найбільш разючі термальні ванни та площа, побудовані за Октавіана Августа, були частково розкопані в останні роки.

Велика кількість багатих курганів і камерних гробниць було знайдено. Найвідомішим є Гротта Кампана, відкрита в 1843 році, камерна гробниця з найдавнішими відомими етруськими фресками.

Історія

[ред. | ред. код]
Розташування Веї

Рання історія

[ред. | ред. код]

Найраніші докази заселення за демографічним аналізом, включно з цвинтарями, датуються з 10 століття до н. е., в епоху пізньої бронзи.[6]. Малі поселення були розкидані на ширшій території, ніж плато. Населення плато в Веї було стабільним і становило близько 1000 осіб.[6]. У 9 столітті до н. е., ранній залізній добі (культура Вілланова), знахідки розташовані на плато, але, як видається, пов'язані з незалежними поселеннями, кожне з яких має своє кладовище. Заселення плавно збільшувалося у 8-му (залишок Віллановану) та 7-му (період орієнталізації) ст. до н. е. через конурбацію поселень, коли місто почало розвиватися та набуло міського вигляду з міськими кварталами, розташованими навколо центральної площі, яка містила цистерну з водою. Ці докази показують те, що місто Веї було сформовано у своїй класичній формі у 7 столітті до н. е. населенням, можливо, етрусками, які вперше у 10 столітті до н. е. поселилися там.

Конфлікт з Римом

[ред. | ред. код]
Аполлон Вейський, датований приблизно 510 р. до н. е., у музеї Вілла Джулія в Римі

Історія Веї, як і всіх інших італійських міст в перших століттях, ненадійна. За словами Лівія (написаними 700 років потому), Фідени і Веї зазнали поразки у війні з Римом під час правління міфічного першого царя Риму Ромула, у 8 столітті до н. е.[8] Найвідомішим королем Веїв був Ларс Толумній, який спровокував війну з Римом у 438 році до н. е.[9]. Сусідня римська колонія Фідени стала проти Риму і об'єдналася з Веї. Рим оголосив війну Веям і відправив Луція Сергія з армією, яка виграла битву, але втрати римлян були настільки високі, що було оголошено надзвичайний стан. Наступна запекла боротьба з веянамми в 437 р. до н. е., підкріплена контингентом з міста Фалерії була нерішучою, поки трибун Авл Корнелій Косс не скинув Толумнія з коня і не вбив його своїм списом.

У 396 до н. е. місто зруйноване і пограбоване армією римського полководця Камілла, жителі поневолені, а володіння Вей оголошені громадською землею (лат. ager publicus).

Подальша історія

[ред. | ред. код]

Завоювання Веї мало суттєві наслідки для Риму. Його територія розширилася внаслідок створення чотирьох нових триб, що значно збільшило фонд громадської землі та дозволило перейти до широкомасштабної роздачі її римським громадянам. Також римляни отримали доступ до каменоломень, будівельний матеріал з яких, починаючи з IV століття до н. е. використовувався (поряд із місцевими породами каменю) для міського будівництва та зведення оборонних стін (так званий Сервіїв мур)[10].

З того часу це місце було порожнім, до Юлія Цезаря, який оселив тут своїх ветеранів. Веї були відновлені тільки за Октавіана Августа (згідно із Светонієм, тут знаходився маєток Лівії Друзілли, останньої дружини Августа), при Тіберії Веї отримали права муніципії. Остання звістка про місто сягає IV століття н.е[11].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Consumption and Society in North Etruria During the Archaic and Classical Periods: The World of Lars Porsenna Веї (античне місто) на «Google Books»
  2. ↑ New People's Cyclopedia of Universal Knowledge Веї (античне місто) на «Google Books»
  3. ↑ Global History of Architecture Веї (античне місто) на «Google Books»
  4. ↑ Encyclopaedia Веї (античне місто) на «Google Books»
  5. ↑ Parco di Veio. Nature, History and Archaeology in the Heart of Rome. Архів оригіналу за 13 січня 2012. Процитовано 14 січня 2012.
  6. ↑ а б в Bernardinetti, Alessandra; Santis, Anna de; Drago, Luciana (1997). Burials as Evidence for Proto-Urban Development in Southern Etruria: the Case of Veii. У Andersen, Helle Damgaard (ред.). Urbanization in the Mediterranean in the 9th to 6th centuries BC (вид. illustrated). Copenhagen: Museum Tusculanum Press. с. 317—342. ISBN 978-87-7289-412-6.
  7. ↑ Plutarch: Camillus
  8. ↑ Livy, Ab urbe condita, 1:14-15
  9. ↑ Livy, iv. 17
  10. ↑ Вейи (РИЭ, 2016) | Историческая география. geohyst.hrono.info. Архів оригіналу за 14 грудня 2021. Процитовано 14 грудня 2021.
  11. ↑ Вейи // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Веї_(античне_місто)&oldid=40807561