Видобуток урану в Намібії
Видобуток урану в Намібії має важливе значення для економіки країни. У 2011 році Намібія була одним з найбільших в світі виробників урану (займала четверте місце після Казахстану, Канади та Австралії)[1].
Уран є однією з шести корисних копалин, які були оголошені «стратегічними» урядом Намібії. З 2009 року нова ліцензія на розвідку не може бути надана без участі урядової гірничодобувної компанії[2].
Вперше родовище відкрито в 1928 році в пустелі Наміб Пітером Лу. Розвідка родовища йшла 30 років. В кінці 1950-х років компанія Anglo American досліджувала родовище, але незабаром, у 1966 році розробка була припинена[3]. Через десять років розробка відновилася. У 1980 році ООН провела збори по темі намібійського уранового родовища[4]. У 1999 році Міжнародне агентство з атомної енергії повідомило, що рудник Рессінг — найбільший урановий рудник у світі[5][6]. У 2008 році видобуток урану у всій Африці збільшився на 16% порівняно з попереднім роком[7].
- ↑ Merkel, Broder; Schipek, Mandy (28 жовтня 2011). The New Uranium Mining Boom: Challenge and Lessons Learned. Springer. с. xvi, 111–. ISBN 978-3-642-22121-7. Архів оригіналу за 26 березня 2017. Процитовано 30 травня 2012.
- ↑ Kufa, Leon (April 2016). Boom and Slump. The Mining Industry Has Seen it All. Mining Journal. Supplement to The Namibian. с. 9—11.
- ↑ International Atomic Energy Agency (17 червня 2008). Uranium 2007: Resources, Production and Demand. OECD Publishing. с. 256–. ISBN 978-92-64-04766-2. Архів оригіналу за 24 травня 2021. Процитовано 30 травня 2012.
- ↑ Eriksen, Tore Linné; Moorsom, Richard (1989). The Political Economy of Namibia: An Annotated Critical Bibliography. Nordic Africa Institute. с. 183–. ISBN 978-91-7106-297-0. Архів оригіналу за 14 березня 2017. Процитовано 29 травня 2012.
- ↑ International Atomic Energy Agency (21 вересня 1999). Environmental Activities in Uranium Mining and Milling: A Joint Report. OECD Publishing. с. 115. ISBN 978-92-64-17064-3. Архів оригіналу за 14 березня 2017. Процитовано 30 травня 2012.
- ↑ Santcross, Nick; Ballard, Sebastian; Baker, Gordon (2001). Namibia Handbook: The Travel Guide. Footprint Travel Guides. с. 355–. ISBN 978-1-900949-91-0. Архів оригіналу за 14 березня 2017. Процитовано 29 травня 2012.
- ↑ Geological Survey (U.S.) (24 жовтня 2010). Minerals Yearbook, 2008, V. 3, Area Reports, International, Africa and the Middle East. Government Printing Office. с. 1. ISBN 978-1-4113-2965-2. Архів оригіналу за 14 березня 2017. Процитовано 30 травня 2012.